3 листопада у США проходять проміжні вибори до Конгресу — ключове голосування, на якому вирішується, який обсяг влади втратять республіканці та Дональд Трамп персонально. У бюлетенях імені президента немає, але останні місяці він активно роз'їжджав країною та виступав на мітингах, фактично ведучи кампанію на підтримку кандидатів своєї партії. На кону — не лише розклад у Палаті представників і Сенаті, а й подальший курс Вашингтона щодо України, який напряму залежить від того, чи вдасться республіканцям зберегти контроль над законодавчою гілкою.
Що на кону: структура Конгресу та поточний розклад
Як і в будь-якій демократичній країні, у США діє поділ влады: президент очолює виконавчу гілку, але закони приймає лише Конгрес, який розподіляє федеральний бюджет, здійснює нагляд за урядом через слухання та комісії й затверджує кадрові призначення. Нижня палата — Палата представників — складається з 435 конгресменів, яких обирають на два роки від одномандатних округів; зараз республіканці мають незначну більшість — 218 мандатів проти 214 у демократів. Верхня палата — Сенат — налічує 100 сенаторів (по двоє від кожного штату незалежно від населення), яких обирають на шість років; цього року переобираються 35 із них. Наразі в Сенаті 53 республіканці та 47 сенаторів демократичного блоку (45 демократів і двоє незалежних — Берні Сандерс і Ангус Кінг). Щоб змінити розклад, демократам потрібно виграти щонайменше чотири місця; за рівного рахунку 50 на 50 вирішальний голос належить віцепрезиденту Джей Ді Венсу. Крім того, цього дня обираються 35 губернаторів, чиї рішення можуть стати вирішальними на президентських виборах 2028 року.
Чому партія президента майже завжди програє
В американській політиці склалася стійка закономірність: на проміжних виборах партія чинного президента в середньому втрачає близько 25 місць у Палаті представників, і лише двічі за всю історію це правило не спрацювало. Цього разу до звички виборців підтримувати баланс між партіями додаються й власні помилки Трампа. Головного удару по позиціях республіканців завдали ціни на пальне, які злетіли після початку війни з Іраном та закриття Ормузької протоки: у вересні вартість дизеля перевищила шість доларів за галон — максимум за всю історію. Оскільки автотранспорт є основою логістики у США, зростання цін на пальне автоматично підтягнуло вгору вартість більшості товарів, що б'є по ключовій передвиборчій обіцянці президента. Обіцянка завершити російсько-українську війну «за 24 години» так і залишилася невиконаною, а інфляція продовжує бити рекорди.
Дизельна угода та конфликт із Києвом
Прагнучи не допустити розгрому своєї партії, Трамп у передвиборчій кампанії розіграв тему цін на пальне через критику України та так звану «дизельну угоду» з Володимиром Путіним — домовленість про закупівлю мільйонів тонн російського дизельного палива. У кампанію де-факто долучилася й перша леді Меланія Трамп, яка публічно очолила гуманітарну ініціативу в Олешках. Тим часом, за даними Reuters, президент США неодноразово пов'язував зростання вартості енергоносіїв з українськими ударами по російських нафтопереробних заводах, а Володимир Зеленський публічно висловив незгоду з цією позицією і назвав угоду «подарунком Путіну». Politico попереджає, що за різкою реакцією Києва можуть послідувати відчутні наслідки: Вашингтон здатний призупинити обмін розвідданими, обмежити Starlink і закупівлі озброєнь, а експерт Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Тім Віласі-Вілсі називає «пораненого Трампа» реальною загрозою для Києва.
Які сценарії вимальовуються для України
Результат виборів визначить, чи зможе адміністрація Трампа повною мірою просувати свій зовнішньополітичний курс. Якщо республіканці збережуть контроль над обома палатами, у президента залишиться простір для нових домовленостей з Москвою та тиску на Київ, включно з можливим скороченням розвідувальної та військової підтримки. У разі, якщо демократи відіграють хоча б частину мандатів і отримають контроль над однією з палат, наглядові комісії зможуть обмежити повноваження виконавчої гілки та сповільнити будь-які поступки в українському питанні. Для України ключовим залишається питання стійкості каналів розвідувальної допомоги та постачань озброєнь, які, за оцінками західних видань, уже перебувають під загрозою на тлі загострення відносин між Вашингтоном і Києвом.
Таким чином, 3 листопада американці голосують не лише за склад Конгресу, а й за те, яким буде вектор зовнішньої політики США у найближчі два роки — і, як наслідок, за обсяг підтримки, на який Київ зможе розраховувати в умовах триваючого конфлікту.
