Після травматичної події людина далеко не завжди думає про психологічну допомогу — і це цілком зрозуміло. Коли людина постраждала, стала свідком важкої події або опинилася в лікарні, зазвичай у неї є зовсім інші справи: лікування, фізичний стан, документи, побутові питання, родина, робота. Усе це потрібно вирішувати тут і зараз, а думка про звернення до психолога може взагалі не виникнути. Саме в такій ситуації, як розповіла спеціально для Wave RBC.UA психологиня, експертка платформи Betobee та психоосвітниця Анастасія Бикова, першою телефонує не людина психологу, а психолог — людині.
Чому фраза «мені потрібна допомога» може так і не прозвучати
В побутному спілкуванні ми звикли говорити рідним, колегам і друзям: «Якщо що — дай знати» або «Якщо знадобиться допомога — скажи». Але після пережитого стресу людина може просто не бути здатною сама попросити про допомогу. Вона може відчувати, що їй важко, погано, страшно або «незвично», але водночас бути повністю зосередженою на лікуванні, побуті, родині чи інших термінових питаннях. Людина не завжди може сама зрозуміти, що їй потрібна психологічна допомога, знайти спеціаліста, записатися на консультацію та сформулювати свій запит. І саме тут важливо зробити маленький крок назустріч, проявити турботу та запобігти розвитку важких психологічних наслідків.
Що таке «колбек» і навіщо він потрібен
Для таких ситуацій існує так званий колбек — проактивний крок підтримки, коли компанія сама звертається до психологів із запитом зв'язатися з працівником, який пережив травматичний досвід: постраждав особисто, став свідком подій або перебуває на лікуванні в лікарні. Ключове тут слово «проактивний». Компанія може закривати матеріальні чи медичні потреби працівника, але психологічний стан після пережитої події часто взагалі не стоїть у порядку денному — і це не означає, що людині добре. Тому за запитом компанії психолог телефонує першим: не щоб змусити людину піти на терапію, а щоб по-людськи запитати, як вона, підтримати її в моменті та дати зрозуміти, що якщо допомога знадобиться зараз або пізніше, є куди звернутися.
Як влаштована система підтримки після травматичної події
Перший психологічний контакт зазвичай відбувається безпосередньо на місці події — переважно це кризові психологи, які надають першу психологічну допомогу, а в окремих ситуаціях цю функцію можуть виконувати й лікарі. Потім минає певний час: людина встигає поспілкуватися зі своєю родиною, колегами, лікарями, зайнятися лікуванням або іншими терміновими питаннями. І вже після цього може відбутися колбек-дзвінок. Тобто це не обов'язково розмова безпосередньо після події, і на момент дзвінка люди можуть опинитися в зовсім різних точках переживання сталого: хтось удома і поступово відходить від пережитого, хтось перебуває в лікарні, хтось проходить лікування, а ліки надають заспокійливий ефект.
Добровільність і відчуття опори
Важливо підкреслити: колбек — повністю добровільний процес, у якому немає нав'язування чи примусу. Навіть якщо людина налаштована скептично і не збирається йти на терапію, сам телефонний дзвінок уже може дати їй відчуття опори. Під час розмови вона може отримати підтримку та зберегти прямий контакт із психологом на випадок, якщо допомога знадобиться пізніше. Іноді найважливіше, що можна отримати від такого дзвінка, — не негальне вирішення всіх проблем, а просте розуміння: «я не залишився з цим наодинці». Це важливий крок і для працівника, який бачить, що він не сам, і для компанії, яка демонструє не формальну, а дієву турботу про своїх людей.
