Німеччина, Нідерланди, Данія, Австрія та Греція оголосили, що у 2027 році відкриють на території Руанди центр утримання мігрантів, депортованих з території Європи. Про це повідомили нідерландський та датський уряди, уточнивши, що до нової схеми потраплять ті мігранти, які перебували у п'яти країнах-учасницях незаконно. За даними дипломатичних джерел агентства AFP, на першому етапі об'єкт працюватиме як пілотна схема і зможе прийняти близько 100 людей, при цьому кожна з європейських країн направить туди приблизно по 20 мігрантів.
Як влаштована схема і що чекає на мігрантів
Опинившись у Руанді, мігранти, за заявою європейських урядів, зможуть інтегруватися в місцеве суспільство: їм нададуть право жити в країні, навчатися, працювати та користуватися системою охорони здоров'я. За бажання вони зможуть повернутися на батьківщину. Нідерланди додатково обіцяють, що мігрантам запропонують альтернативний вид вислання варіант, якщо їх неможливо повернути до держав походження. На першому етапі Гаага має намір відправляти до Руанди лише самотніх чоловіків і переважно зосередитися на людях, які прибули з країн того ж регіону, що й Руанда. Міністр внутрішніх справ Руанди Вінсент Бірута заявив, що його країна готова надати мігрантам «безпечне, законне та гідне рішення».
Пілотний масштаб і можлива роль ООН
За інформацією AFP, новий міграційний центр у Руанді спочатку запрацює в режимі пілотної схеми з лімітом близько 100 осіб. Допомогу в організації механізму може надати Міжнародна організація з міграції (IOM) — структура ООН. Офіційний представник організації зазначив, що у IOM «багатий досвід» допомоги мігрантам у транзитних ситуаціях, включно зі складними обставинами, і додав, що агентство обговорює з низкою європейських країн «плани створення центрів повернення [мігрантів] або подібні механізми».
Британський прецедент і політичне тло
Раніше сформований консерваторами уряд Великої Британії також обіцяв депортувати прохачів притулку до Руанди, проте через кілька позовів реалізація схеми застрягла, а після приходу до влади лейбористів у 2024 році Лондон повністю відмовився від цих планів. Відрізняється і логіка: новий європейський механізм передбачає відправку мігрантів до Руанди лише після того, як у них не залишиться законних підстав залишатися в Європі, тоді як британська схема передбачала депортацію до рішення щодо прохань про притулок. Нинішня влада Великої Британії не виключає приєднання до нової схеми і заявляє, що спостерігає за нею «з цікавістю». На пресконференції у Відні австрійський канцлер Крістіан Штокер пояснив, що п'ять держав ЄС намагаються розвантажити європейську систему надання притулку та зупинити небезпечні для життя спроби переправитися до Європи через Середземне море. Кореспонденти Бі-бі-сі зазначають, що в кількох країнах Європи найближчим часом заплановані вибори, і влада прагне продемонструвати виборцям контроль над міграцією.
Критика правозахисників
Старша спеціалістка Human Rights Watch з питань Африки Клементин де Монтоє звертає увагу, що Руанда відома порушеннями прав людини: за її словами, руандійська влада «застосовує репресії проти незгодних, займається позасудовими затриманнями та погано поводиться з ув'язненими», а також підтримує збройні повстанські сили в сусідній Демократичній Республіці Конго. Вона попереджає, что якщо Кігалі отримуватиме гроші за організацію депортаційної програми, це «не лише завдасть страждань і шкоди депортованим, а й стане джерелом фінансів і політичного впливу для уряду, винного у серйозних порушеннях прав людини як у своїй країні, так і за кордоном».
Міграційна статистика ЄС
За даними європейського прикордонного агентства, за перші 10 місяців 2026 року було виявлено 110 тис. випадків нелегального перетину кордонів ЄС — на 29% менше, ніж роком раніше. У жовтні зафіксовано близько 18,1 тис. нелегальних перетинів: приблизно на 6% менше, ніж у тому ж місяці минулого року, але на 22% більше, ніж у вересні. Європейська влада пояснює таку динаміку «різким зростанням кількості мігрантів, які прибувають через західноафриканський маршрут до Канарських островів».