За даними кількох міжнародних ЗМІ, що посилаються на джерела, знайомі з перебігом переговорів, п'ять держав Євросоюзу — Німеччина, Австрія, Греція, Данія та Нідерланди — мають намір 16 листопада, у понеділок, оголосити про укладення угоди з Руандою. Документ передбачає створення у цій східноафриканській країні так званого Return Hub — центру утримання для мігрантів, яким було відмовлено в наданні притулку, але які не підлягають негайній депортації до країн походження. Руанда, за повідомленнями Politico та AFP, розглядається як перший партнер для реалізації нової міграційної стратегії Євросоюзу.

Що таке Return Hub і навіщо він потрібен

Згідно з поясненнями, переданими AFP, подібні центри покликані прискорити процедуру повернення осіб, чиє право на перебування в Європі вичерпалося, але яких з тих чи інших причин не можна швидко вислати на батьківщину. Ідея полягає в тому, щоб перенести частину адміністративного та логістичного процесу за межі території ЄС, розмістивши відповідну інфраструктуру в третій країні. Таким чином, Брюссель і національні уряди розраховують зняти навантаження з внутрішніх центрів утримання та скоротити терміни перебування відхилених прохачів притулку в Європі.

Роль МОМ та вже діюча інфраструктура

Газета Die Welt із посиланням на представника Міжнародної організації з міграції (МОМ) повідомила, що кілька держав ведуть із цією організацією переговори щодо роботи подібних центрів у третіх країнах за межами Євросоюзу. Представник МОМ підтвердив сам факт обговорень, проте наголосив, що організація не є стороною міждержавних угод про депортацію та займається підтримкою мігрантів незалежно від політичного контексту. Окремо зазначається, що Руанда вже співпрацює з міжнародними структурами у сфері міграції: у країні діють центри Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), де переселенці очікують на переселення до третіх країн, зокрема до Канади та Німеччини.

Критика правозахисників

Ініціатива викликає гостру критику з боку правозахисних організацій, які посилаються на ситуацію з правами людини в Руанді. За оцінкою Amnesty International, діяльність громадянського суспільства в країні серйозно обмежена, а методи правління президента Поля Кагаме регулярно зазнають критики. Для критиків це означає, що розміщення в Руанді осіб, яких ЄС не може чи не хоче вислати напряму, може призвести до того, що вони опиняться під юрисдикцією держави з вразливим захистом прав, без достатніх гарантій.

Хронологія та терміни реалізації

На початку вересня п'ять держав, які просувають ініціативу зі створення Return Hubs, заявили, що розраховують до кінця поточного року досягти угоди з третіми країнами, які дозволять створити центри утримання за межами Євросоюзу, і вже з 2027 року спрямовувати туди мігрантів. Таким чином, оголошення 16 листопада про руандійський трек стане першим конкретним кроком у межах цієї заявленої дорожньої карти, а Руанда фактично стане тестовим полігоном для моделі, яку ЄС має намір тиражувати на інші країни.