Ініціатива мера Харкова та голови Асоціації прифронтових міст і громад Ігоря Терехова щодо зниження ставки податку на додану вартість до 5% на базові продукти харчування та ліки викликала широкий резонанс в українському експертному середовищі. В умовах наближення економічної кризи та стрімкого зростання цін, спричиненого логістичними й енергетичними чинниками, пошук ефективних інструментів захисту вразливих верств населення стає першочерговим державним завданням.

Думки прихильників: запобігання гуманітарній катастрофі

Прихильники зниження фіскального навантаження на соціальні групи товарів переконані, що це єдиний дієвий механізм амортизації цін для найбідніших громадян. Як наголошує економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ, без подібних превентивних заходів зупинити інфляційну хвилю буде вкрай складно. Ба більше, стрімке збідніння суспільства загрожує руйнуванням соціальної солідарності та формуванням небезпечного майнового розшарування, коли більшість громадян опиниться за межею бідності на тлі вузького прошарку заможних людей.

Суперечливі дані

В експертному середовищі немає єдиної думки щодо можливості реалізації цієї ідеї в поточних реаліях. Частина аналітиків, зокрема фінансовий експерт Сергій Фурса, категорично заявляють, що Україна під час повномасштабної війни не може дозволити собі скорочення податкових надходжень. Схожої позиції дотримується й позаштатний експерт Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ілля Несходовський, який попереджає про ризики урізання бюджету на фінансування армії та появу сірих схем ухилення від податків. Водночас прихильники нововведення нагадують про позитивний досвід 2022 року, коли зниження ПДВ на паливо допомогло стабілізувати ринок і знизити соціальну напругу.

Контекст проблеми та макроекономічні показники

Дискусія розгортається на тлі тривожної статистики Світового банку, згідно з якою рівень бідності в країні у 2025 році досяг 41,6%, збільшившись майже вдвічі порівняно з докризовим 2021 роком. У таких умовах ініціатива Ігоря Терехова розглядається як спроба комплексної відповіді на системні виклики воєнного часу. Проте уряду доведеться знайти тонкий баланс між необхідністю соціальної підтримки населення та забезпеченням безперебійного фінансування секторів безпеки й оборони.