Повернення праху: хронологія подій
13 серпня 2026 року на територію України офіційно прибув прах полковника Армії УНР та першого голови Організації українських націоналістів (ОУН) Євгена Коновальця. Репатріація стала можливою завдяки складній логістичній операції, організованій за дорученням президента України. Церемонія ексгумації відбулася 11 серпня 2026 року на цвинтарі Кросвейк у нідерландському Роттердамі. Труну з останками доставили до Києва спеціальним кортежем, де її зустріли з усіма державними та військовими почестями.
Організацією процесу керувала оновлена команда Офісу президента: голова ОП Кирило Буданов, в.о. міністра закордонних справ Андрій Сибіга та керівник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Олександр Алфьоров. Зустріч на кордоні здійснювала заступниця голови ОП Ірина Верещук. Офіційне прощання заплановано в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ.
Локація поховання та доля пам'ятника
Важливим аспектом репатріації є питання про місце остаточного упокою. Згідно з рішенням Кабінету міністрів від липня 2026 року, прах Коновальця буде тимчасово поховано на будівництві Національного військового меморіального цвинтаря (НВМК) під Києвом. Остаточним місцем упокою стане Український національний пантеон, який буде розташований на території Києво-Печерської лаври. Будівництво меморіального комплексу в Лаврі ведеться в прискореному режимі.
Голова УІНП Олександр Алфьоров уточнив, що оригінальний надгробний пам'ятник з роттердамської могили Коновальця також демонтовано та перевезено до України. Він стане окремим музейно-меморіальним об'єктом. У Роттердамі місце на цвинтарі залишиться за Україною, там буде встановлено меморіальну дошку.
Історичний контекст та дипломатичні аспекти
Євген Коновалець став другим провідним лідером українського національного руху, чиї останки повернули на батьківщину в рамках програми репатріації. Наприкінці травня 2026 року в Україну з Люксембургу вже репатріювали останки його наступника — полковника Андрія Мельника та його дружини Софії. Повернення засновника ОУН, убитого у 1938 році в Роттердамі агентом НКВС Павлом Судоплатовим, розглядається як важливий ідеологічний крок Києва у 2026 році.
Проект Національного пантеону викликає дискусії в міжнародному співтоваристві. Раніше, у липні 2026 року, МЗС Ізраїлю та офіційна Варшава висловили занепокоєння щодо створення пантеону та перепоховання діячів ОУН. Київ у офіційному наративі акцентує увагу на ролі Коновальця як полковника Армії УНР та творця корпусу Січових стрільців, розділяючи внутрішню історичну політику пам'яті та зовнішню дипломатію.
Суперечливі дані
Існують розбіжності в інтерпретації цілей репатріації. З одного боку, представники УІНП та Офісу президента підкреслюють, що повернення праху Коновальця та Мельника має на меті підкреслити історичну спадкоємність сучасної оборонної війни України з визвольним рухом XX століття. З іншого боку, деякі міжнародні спостерігачі та дипломатичні джерела вказують на те, що ці дії можуть бути сприйняті як політичний сигнал, спрямований на консолідацію внутрішньої підтримки в умовах повномасштабної війни.
Крім того, існують технічні складнощі у реалізації проекту НВМК. Будівництво меморіального цвинтаря під Києвом (у Мархалівському лісі) стикається з проблемами, пов'язаними з ґрунтовими водами та екологічними вимогами. Попри це, Кабмін форсує проект, щоб пантеон запрацював у повному обсязі вже до кінця 2026 року.
