Розслідування Financial Times, засноване на витоці внутрішньої російської кореспонденції, даних про відрядження та аналізі військових патентів, розкрило існування багаторічної таємної програми під кодовим позначенням C430L, в межах якої Москва надає Тегерану допомогу у розробці надзвукових крилатих ракет морського базування. За даними видання, проєкт, запущений у 2023 році, залучив одних із найдосвідченіших російських ракетних спеціалістів і є однією з найзначніших відомих передач стратегічних військових технологій від Росії до Ірану. Головна мета програми — допомогти іранським інженерам опанувати прямоточний повітряно-реактивний двигун (ramjet), який дозволяє крилатій ракеті летіти зі швидкістю в кілька разів вищою за швидкість звуку, що в поєднанні з польотом на малій висоті різко скорочує час на виявлення та перехват сучасними системами ППО та ПРО.

Архітектура таємної програми та її організатори

Координацію проєкту C430L здійснював державний експортер озброєнь «Рособоронекспорт» спільно з НДІ машинобудування — підприємством, яке США внесли до санкційного списку ще у 2014 році, кваліфікувавши його як провідне російське ракетне підприємство, відповідальне за крилаті ракети морського та наземного базування, а також за роботу над стратегічними ядерними силами Росії. Згідно з витоками документів про поїздки, російські чиновники з експорту озброєнь та ряд провідних інженерів НДІ машинобудування неодноразово відвідували Іран ще до офіційного підписання контракту з іранським Міністерством оборони у листопаді 2023 року. Це свідчить про те, що фактична робота з передачі технологій почалася значно раніше формального закріплення відносин у договорі.

Ключові фігури та технічна суть проєкту

Серед виявлених учасників програми FT називає Олександра Дергачова, тодішнього заступника керівника НДІ машинобудування та головного конструктора ракетних комплексів морського базування, а також Олександра Чебакова — керівника конструкторського відділу повітряно-реактивних силових установок, тричі відвідавшего Тегеран у 2023 році. За даними російських патентів, саме Чебаков є спеціалістом з надзвукових прямоточних двигунів для крилатих ракет. До 2025 року НДІ машинобудування отримав обширний масив іранських технічних матеріалів щодо прямоточного двигуна: російські інженери проаналізували дані одного з іранських льотних випробувань і направили в Тегеран детальний перелік питань, що стосувалися паливної системи, стабільності горіння, конструкції повітрозабірника та сопла двигуна. У квітні 2025 року «Рособоронекспорт» запропонував направити в Іран делегацію з близько двох десятків російських спеціалістів для проведення технічних консультацій у межах C430L.

Хронологія: від перших контактів до 2026 року

Розслідування фіксує безперервність програми на протязі всього періоду, включаючи час американо-ізраїльської війни проти Ірану. За даними кореспонденції, C430L діяла і у 2026 році: Москва готувала для Тегерана технічні звіти, а сторони обговорювали наступний етап співпраці. Лист «Рособоронекспорту» від червня 2026 року підтверджує, що на момент підготовки матеріалу FT сторони все ще узгоджували деталі нового етапу, хоча початок його реалізації залишається непідтвердженим. Іран, за даними FT, уже побудував і провів льотні випробування прямоточного двигуна, проте доказів розгортання готової надзвукової ракети, створеної за російською допомогою, на даний момент не надано.

Стратегічний контекст та взаємна військова допомога

Програма C430L вписується в ширший курс стратегічного військового зближення Москви та Тегерана. Раніше Іран постачав Росію ударними безпілотниками «Шахед» і сприяв налагодженню їх виробництва безпосередньо на російській території. Українські та західні чиновники також звинувачували Росію в наданні Ірану допомоги на полі бою під час його конфлікту зі США та Ізраїлем — включно з передачею супутникових знімків, підтримкою дронів та постачанням компонентів озброєнь. У липні 2026 року Reuters повідомляло про можливу причетність Росії до ударів Ірану по об'єктах ЦРУ в Перській затоці, де експерти шукали «російський слід» в атаках. На цьому тлі США нанесли удар по мосту, що з'єднує Іран з Росією та Китаєм, що стало ще одним епізодом ескалації.

Протирічливі дані

В доступних джерелах присутній ряд невідповідностей і зон невизначеності. По-перше, FT наголошує, що доказів фактичного розгортання надзвукової ракети за російською допомогою поки немає: Іран провів випробування двигуна, але перехід від прототипу до серійної зброї не підтверджений. По-друге, хоча програма формально почалася у 2023 році, дані про поїздки показують, що робочі контакти між спеціалістами двох країн передували підписанню контракту у листопаді 2023 року, що розмиває чітку хронологічну межу «початку» проєкту. По-третє, лист «Рособоронекспорту» від червня 2026 року фіксує лише узгодження деталей наступного етапу, але не підтверджує його фактичний початок — таким чином, статус програми на поточний момент (вересень 2026 року) залишається в переходній фазі. Нарешті, Кремль, «Рособоронекспорт» і НДІ машинобудування не відповіли на запити FT, що виключає можливість верифікації з боку російських офіційних осіб.

Реакція Москви та геополітичні наслідки

Президент Росії Володимир Путін, виступаючи на тлі триваючого конфлікту, заявив своєму іранському колезі Масуду Пезешкіану, що Москва «прагне надати необхідну допомогу в цей складний період», «постачаючи потрібними товарами», не уточнивши деталей. Це заявлення, зроблене публічно, опосередковано підтверджує факт триваючої взаємодії, але не розкриває технічних параметрів програми C430L. Для регіональної безпеки Перської затоки поява в Ірану operational надзвукових крилатих ракет морського базування стала б якісно новим викликом для американських авіаносних груп та союзницьких сил, що використовують сучасні наземні та морські оборонні системи. Розгортання такої зброї, здатної подолувати багаторівневу ППО, кардинально змінило б баланс сил на Близькому Сході.