У умовах триваючого конфлікту російська сторона активно змінює тактику застосування озброєння. Як стало відомо, зенітно-ракетні комплекси С-400, призначені для захисту від повітряних атак, використовуються не лише за прямим призначенням, а й для нанесення ударів по території України. Цей маневр створює серйозні проблеми для української розвідки і вимагає нових підходів до протидії.

Ефект несподіванки: ППО як наступальна зброя

Ключовим фактором, що дозволяє Росії успішно застосовувати зенітні комплекси для атак, є фактор несподіванки. Про це в коментарі УНІАН заявив Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил у запасі.

Ситуація кардинально відрізняється від застосування спеціалізованих ракетних комплексів, таких як «Іскандер». Коли на пускову лінію виїжджає «Іскандер», його активність легко відстежується. Однак С-400 перебуває в постійному бойовому режимі, працюючи по повітряним цілям, які летять на територію РФ. У такій ситуації одна з пускових установок може розвернутися і випустити ракету по Україні, залишаючись невидимою для противника до моменту запуску.

«Ворог використовує класичні системи протиповітряної оборони, але наносить удар завдяки ефекту несподіванки», — пояснив експерт.

Проблема виявлення та роль супутників

Для ефективного знищення пускових установок С-400 критично важлива розвідувальна інформація. За словами Храпчинського, Сили оборони України знають розташування основних рубежів ППО противника і активно працюють над їх нейтралізацією, але завдання ускладнюється мобільністю систем.

Щоб перехопити установку в момент, коли вона змінює позицію після запуску, необхідні дані супутникової розвідки. Без них відстежити переміщення техніки практично неможливо. Також розглядається можливість використання розвідувальних дронів на території противника, однак Росія активно полює на українську авіацію, намагаючись перехопити їх.

Важливу роль відіграє і радіоелектронна розвідка. Системи ППО, такі як С-400, С-300, «Панцир» та «Тор», випромінюють специфічні сигнали під час роботи радіолокаційного обладнання. Це дозволяє визначати їх місцезнаходження, але не завжди дає можливість нанести удар до того, як комплекс застосує зброю.

Обмеження з боку західних партнерів

Ситуація ускладнюється обмеженнями, що накладаються західними партнерами. Анатолій Храпчинський зазначив, що на території тимчасово окупованих регіонів України є можливості для отримання розвідданих, у тому числі для союзників. Однак західні країни обмежують доступ до певної інформації, побоюючись ескалації конфлікту.

«Наші західні партнери все ж обмежують нас у доступі до певної інформації, щоб не загострювати ескалацію, як вони це люблять називати», — підсумував експерт.

Реальні результати та джерела даних

Попри складнощі, українські війська продовжують наносити удари по інфраструктурі ППО. В ніч на 13 липня підрозділи Сил оборони пошкодили радіолокаційну станцію «Небо-У» та пускову установку С-400 у районі Керчі на тимчасово окупованому Криму.

Порадник міністра оборони України Сергій (Флеш) Бескрестнов пояснив, що інформація про запуски надходить від партнерів. Основним джерелом даних є супутникове спостереження за точками старту та системи фіксації фактів запуску. Саме це пояснює випадки, коли сигнал повітряної тривоги спрацьовує вже після прильоту ракети, або, навпаки, тривога оголошується без подальшого удару.