Російський зерновий сектор зіткнувся із системною логістичною кризою, яка, за даними пресслужби Служби зовнішньої розвідки РФ, призводить до обвалу внутрішнього ринку агропродукції. За період з 1 по 20 серпня 2026 року обсяг експорту зерна зменшився в 2,5 рази — до 1,4 млн тонн, а вивіз пшениці впав у 2,6 рази. За прогнозами, у вересні експорт пшениці може знизитися ще на 52,1–62,5%, до 1,8–2,3 млн тонн, що стане найнижчим показником з 2010 року. Інфографіка: на знімку — балкер із зерном на тлі стамбульського горизонту, що ілюструє залежність зернового транзиту від чорноморських маршрутів.

Експортний колапс: цифри та прогнози

Ключова причина кризи — порушення логістичного ланцюга в південних портах, через які, за даними СЗР, проходило до 70% російського зернового експорту. Альтернативні маршрути не мають достатньої пропускної здатності, щоб компенсувати втрату чорноморських напрямків. Переадресація вантажів у Балтійське море, підтверджена низкою міжнародних видань, додає до собівартості 30–50 доларів за тонну, що робить експорт економічно менш вигідним і прискорює накопичення нереалізованих запасів усередині країни.

Внутрішній ринок під тиском: ціни обвалюються

Перевиробництво зерна на внутрішньому ринку вже відбивається на цінах. За один тиждень вартість пшениці, ячменю, соняшника та сої в Росії знизилася на 3,3–8,5%, а за рік падіння перевищило 40%. Найбільше від кризи постраждав один із найбільших агрохолдингів країни — «Росагро», чий чистий прибуток за перше півріччя 2026 року обвалився на 99%: з 4,8 млрд рублів до 55,88 млн рублів. Ці дані, опубліковані в звіті СЗР, поки не підтверджені незалежними фінансовими джерелами, однак тенденція до стискання маржі в зерновому сексі фіксується аналітиками вже кілька місяців.

Надзвичайний режим у Ростовській області та відповідь Кремля

Ростовська область, на яку припадає майже 10% російського врожаю, 28 серпня 2026 року ввела режим надзвичайного стану через неможливість нормально експортувати зерно. У відповідь, за даними СЗР, Кремль готує комплекс заходів: державні закупівлі, пільгові кредити, субсидії та позики під заставу нереалізованого врожаю. Також розглядаються скасування експортного мита та компенсація витрат на перевезення в альтернативні порти. Проте в розвідувальному відомстві наголошують, що ці інструменти не вирішать структурну проблему: «Пільгові кредити не створять попиту, субсидії не збільшать пропускну здатність портів, а дешеві гроші не замінять зламаних логістику».

Балтійський тупик і загроза подальших обмежень

Спроба переадресувати експорт у Балтійське море, про яку повідомляють Delfi та інші видання, натикається на новий бар'єр: Латвія та Литва, за даними Reuters та Deutsche Welle, розглядають можливість повного закриття своїх портів для російського зерна. Якщо це рішення буде реалізовано, альтернативний маршрут, і без того обтяжений підвищеною логістичною вартістю, опиниться під загрозою. Таким чином, Росія стикається подвійним стисненням: чорноморські порти не працюють у попередньому режимі, а балтійські — можуть бути закриті політичним рішенням прибалтійських держав.

Суперечливі дані

З одного боку, звіт СЗР малює картину тотального логістичного провалу: експорт зрізався, запаси зростають, а державні заходи не здатні компенсувати втрату пропускної здатності. З іншого боку, дані Delfi та інших джерел підтверджують, що переадресація частини вантажів у Балтику вже відбувається — тобто йдеться не про повний параліч, а про різке зниження ефективності. Крім того, конкретні фінансові показники (обвал прибутку «Росагро» на 99%, точні тоннажі експорту) наведені виключно в матеріалах СЗР через РБК-Україна і не були незалежно верифіковані жодним із додаткових джерел. Нарешті, тоді як СЗР акцентує увагу на «зламаних логістиці» як на головному факторі, прибалтійські видання підкреслюють політичну складову — потенційний заборона на транзит, який може перетворити часткову кризу на повну.

Глобальний контекст: пшениця на трирічному максимумі

Криза в російському зерновому експорті не існує у вакуумі. Водночас Україна, чиї експорт також страждає від обстрілів портів у Чорному морі, змушена вживати екстрених заходів для збереження логістичних каналів. На тлі невизначеності навколо обох найбільших чорноморських експортерів світова ціна пшениці досягла трирічного максимуму. Це створює парадоксальну ситуацію: внутрішні ринки Росії та України відчувають тиск від надлишку нереалізованої продукції, тоді як глобальні котирування зростають через скорочення пропозиції на зовнішніх ринках.