Російська енергетична стратегія зіткнулася з безпрецедентною кризою. Замість очікуваного зростання доходів від експорту, Москва зіткнулася з парадоксальною ситуацією: обсяги постачання сирої нафти досягають історичних максимумів, але гроші від них не надходять до скарбниці у попередньому обсязі. Причина криється в критичному розриві між видобутком та переробкою, викликаному успішними атаками українських безпілотників на нафтопереробну інфраструктуру.

Бум експорту та криза переробки

Статистика останніх тижнів демонструє тривожну тенденцію. За чотири тижні до 12 липня середній обсяг морських постачань російської сирої нафти становив 4,21 мільйона барелів на добу. Це лише на 10 тисяч барелів менше найвищого показника з початку повномасштабного вторгнення. Росія змушена скидати сировину на зовнішній ринок, оскільки внутрішня переробка не справляється з обсягами.

Ситуація всередині країни досягла критичної точки. Через масовані удари по ключових об'єктах, включаючи «Газпром нафтохім Салават» та Афіпський НПЗ, обсяги переробки нафти у липні впали до найнижчого рівня за понад 21 рік. Дефіцит палива став настільки серйозним, що Кремль був змушений приховати офіційну статистику. Навіть Володимир Путін визнав наявність «певних проблем з нафтопродуктами», хоча й запевнив, що ситуацію вдається стабілізувати.

Танкерний затор: нафта чекає покупців

Зростання експорту не означає швидкого продажу сировини. Навпаки, у акваторіях світового океану формується величезний резервуар російської нафти, застряглий у очікуванні. Загальний обсяг російської нафти в морі зріс приблизно до 135 мільйонів барелів. Танкери простоюють, очікуючи або покупців, або можливості перевалки.

Особливо напружена ситуація склалася у ключових вузлах «тіньового флоту»:

  • У єгипетському порту Мерса-ель-Хамра на якірі стоять п'ять танкерів з нафтою марки Urals.
  • Ще п'ять суден очікують біля архіпелагу Ріау неподалік від Сінгапуру — одного з головних районів перевалки російської нафти в обхід санкцій.
  • Партії нафти Sokol, Sakhalin Blend та ESPO з Далекого Сходу можуть чекати перевалки кілька тижнів.

Частина танкерів відправляється без вказання кінцевого пункту призначення, що свідчить про пошук нових покупців та нестабільність логістичних ланцюжків.

Економічний удар та військові наслідки

Фінансові втрати Росії стають відчутними. За чотиритижневим середнім показником валова вартість нафтового експорту станом на 12 липня становила 1,68 мільярда доларів на тиждень — приблизно на 200 мільйонів менше, ніж тижнем раніше. Падіння доходів пов'язане, насамперед, зі зниженням цін на нафту та необхідністю продавати сировину зі знижкою через затримки.

У той же час, постачання в азійські країни залишаються високими — за чотири тижні до 12 липня вони зросли до 4 мільйонів барелів на добу, що є найбільшим показником з початку війни. Однак це лише маскує глибинні проблеми: Росія видобуває менше, ніж домовлялася в рамках ОПЕК+ (у червні — 8,93 мільйона барелів на добу), але переробити видобуте не може.

Вплив на фронт та логістику

Дефіцит палива вдарив не лише по економіці, а й по військових можливостях. За даними руху опору «АТЕШ», російське командування на півдні України через нестачу ГСМ вже обмежило заправку мобільних вогневих груп та підрозділів ППО. Виробництво бензину в Росії зараз забезпечує лише близько 65% сезонної потреби саме через удари українських дронів по найбільших НПЗ країни.

Таким чином, стратегія України щодо атаки тилової інфраструктури демонструє подвійний ефект: вона підриває економічну базу війни, позбавляючи бюджет нафтових доларів, і безпосередньо обмежує мобільність російської армії на полі бою.