Звіт, опублікований журналом Science у листопаді 2026 року, викрив системну практику прихованого збору та використання біометричних даних на ринку носимих пристроїв для відстеження мозкової активності. Низка компаній, що випускають споживчі гарнітури з електроенцефалографією (ЕЕГ), передає анонімізовані показники користувачів для навчання моделей штучного інтелекту, не повідомляючи про це власників пристроїв. За даними видання, така практика є поширеною і не обмежується поодинокими випадками: аудит політик конфіденційності десятків виробників виявив, що близько 33% з них не роз'яснюють, куди саме спрямовуються записані мозкові сигнали. В 11 випадках документи стосувалися лише взаємодії з веб-сайтом компанії, а у чотирьох розробників політики захисту даних були відсутні повністю.
Кейс Muse: від $475 до передачі даних без згоди
Найбільш наочним прикладом, наведеним у звіті, став пристрій Muse канадської компанії InteraXon, вартість якого становить 475 доларів. Гарнітура позиціонується як інструмент для покращення якості сну та концентрації уваги. Виробник підтвердив факт передачі пользовательських даних для навчання ШІ-моделей лише після прямого запиту редакції Science. До цього інформація про долю записаних сигналів не містилася ні в угоді користувача, ні в документації на пристрій. Випадок Muse ілюструє ширшу проблему: індустрія нейроінтерфейсів існує з початку 2010-х років, проте притік інвестицій у штучний інтелект останніми роками радикально змінив підхід до використання інформації, що збирається, перетворивши споживні дані на сировину для навчання алгоритмів.
Обґрунтування виробників та технічні обмеження
Компанії-виробники обґрунтовують збір даних необхідністю тренування алгоритмів на масивах реальних користувацьких сигналів. За їхнім твердженням, це підвищує точність продуктів і дозволяє виявляти патерни, недоступні в лабораторних умовах. Як аргумент наводиться пілотне дослідження стартапу Piramidal, проведене у 2025 році: навчивши модель на тисячах годин записів, розробники успішно визначили 9 з 10 нападів епілепсії в учасників випробувань. Проте експерти, яких цитують у звіті Science, наголошують, що споживчі гарнітури суттєво поступаються медичним апаратам за якістю сигналу. Пристрої на кшталт Muse оснащені лише кількома датчиками заради комфорту повсякденного використання, тоді як лабораторні ЕЕГ-шапки містять до 24 електродів. Крім того, дослідження, що лежать в основі більшості комерційних продуктів, часто не відповідають високим науковим стандартам відтворюваності та валідації.
Довгострокові ризики цифрової безпеки
Попри технічні обмеження поточних сенсорів, фахівці з цифрової безпеки попереджають про довгострокові ризики, пов'язані з накопиченням мозкових даних. Якщо сучасні алгоритми вже здатні аналізувати патерни поведінки за кліками в інтернеті та метаданими додатків, то обробка прямих мозкових сигналів може стати наступним рубежем захисту особистої інформації. Відсутність прозорих правил передачі біометричних даних створює вакуум, який, за оцінкою експертів, можуть використати рекламні мережі або корпорації ШІ для створення надточних профілів користувачів. У звіті Science наголошується, що навіть «анонімізовані» дані за достатнього обсягу та поєднання з іншими джерелами інформації можуть бути реідентифіковані.
Регуляторний вакуум та перспективи законодавства
Публікація звіту Science зафіксувала суттєву прогалину в регулюванні ринку носимих пристроїв нового покоління. На момент публікації законодавство більшості юрисдикцій не встигає за розвитком нейроінтерфейсів, і користувачі змушені покладатися на добровільну прозорість виробників. Експерти, які брали участь у підготовці звіту, вказують на необхідність розробки стандартів обробки біометричної інформації, яка в перспективі може потребувати окремого правового статусу нарівні з генетичними даними. Дискусія, за запущена публікацією, вже привернула увагу регуляторів та правозахисних організацій, проте конкретні нормативні ініціативи на момент листопада 2026 року перебувають на стадії обговорення.
