Група дослідників, які працюють у рамках програми пошуку позаземного розуму (SETI), опублікувала в журналі Scientific Reports концептуальне дослідження, що пропонує радикально переглянути принципи пошуку сигналів від гіпотетичних позаземних цивілізацій. Замість традиційного підходу — спроб розшифрувати складні кодові повідомлення або лазерні імпульси — автори роботи радять звертати увагу на радіосигнали, які відрізняються від природного космічного фону насамперед за своєю структурою та періодичністю. На їхню думку, саме ця структурна відмінність, а не зміст інформації, є ключовим маркером штучного походження сигналу.

Чому людський шаблон може ввести в оману

Протягом кількох десятиліть пошук позаземного інтелекту будувався на неявному припущенні: потенційні цивілізації використовуватимуть технології, аналогічні людським, — радіопередачі, оптичні лазерні сигнали, структуровані за логікою, звичною для земної інженерії. Дослідники вказують, що це припущення може бути помилковим. Навіть на Землі розумна комунікація не зводиться до одного універсального формату: дельфіни використовують складну систему клацань і свистів, ворони передають інформацію через специфічні крики, а світлячки в шлюбний період випромінюють послідовності спалахів, що розрізняються за тривалістю, частотою та кольором. Кожен із цих механізмів дозволяє носію виділитися серед навколишніх із мінімальними витратами енергії, не вдаючись до «складних повідомлень» у людському розумінні.

Математична модель на даних пульсарів

Натхненні природними механізмами комунікації, автори дослідження побудували математичну модель, що описує, як штучний сигнал може виділятися на тлі природного космічного шуму. Як базову лінію для порівняння було обрано пульсари — швидко обертові нейтронні зірки, що випромінюють регулярні імпульси в радіочастотному діапазоні. Для калібрування моделі вчені використали дані про 158 пульсарів, розташованих у радіусі 16 тисяч світлових років від Землі. На основі цих даних алгоритм згенерував набір оптимальних структур сигналів, які вимагають мінімальної кількості енергії для трансляції, але водночас легко відрізняються від природного випромінювання.

Головний маркер — не зміст, а відмінність від фону

Центральний висновок дослідження полягає в тому, що штучний сигнал не зобов'язаний містити складну інформацію, математичні послідовності чи шифр. За твердженням авторів, головним і достатнім маркером штучного походження є сама по собі штучно створена відмінність від природного середовища. Це переносить акцент із питання «що передає сигнал?» на питання «чим цей сигнал відрізняється від усього, що випромінює природа в даному діапазоні та в даній точці простору». Така постановка завдання, на думку дослідників, значно розширює простір пошуку і дозволяє враховувати сигнали, які за традиційного аналізу могли б бути відфільтровані як «шум».

Доповнення, а не заміна

Автори підкреслюють, що запропонована методика не покликана замінити існуючі системи та протоколи SETI. Вона позиціонується як доповнення, яке дозволяє астрономам переглянути самі принципи аналізу даних, що отримуються радіотелескопами. Наразі робота залишається концептуальною моделлю: вона задає напрямок для майбутніх спостережних кампаній і пропонує новий критерій відбору кандидатів, але не містить конкретних передбачень про те, де і коли буде виявлений реальний позаземний сигнал. Проте сам факт формалізації підходу, натхненого біологічною комунікацією, вже може вплинути на те, як міжнародні обсерваторії вибудовуватимуть пріоритети в розподілі часу телескопів у найближчі роки.