Група дослідників, які працюють у межах програми пошуку позаземного розуму (SETI), запропонувала принципово новий підхід до визначення зони космічного пошуку. Замість того щоб сканувати конкретні зоряні системи, вчені зосередили увагу на так званій антисонячній точці — ділянці неба, у напрямку якої Земля виходить для далекого спостерігача на тлі, протилежному Сонцю. Дослідження, засноване на концепції точки Шеллінга з теорії ігор, опубліковане у фаховому віснику The Astronomical Journal і, за даними РБК-Україна, відкриває новий вектор у багаторічному завданні виявлення позаземних цивілізацій.

Точка Шеллінга як універсальний орієнтир для контакту

Концепція точки Шеллінга описує ситуацію, в якій дві незалежні сторони, не маючи можливості попередньої комунікації, приходять до одного й того ж вибору для координації дій. Стосовно міжзоряного контакту це означає таке: якщо далека цивілізація спостерігає транзит Землі перед Сонцем, наша планета на якийсь час опиняється між нею і зіркою. Для такого спостерігача Земля видима в напрямку, протилежному Сонцю, — в антисонячній точці. Обидві цивілізації можуть незалежно зафіксувати це вирівнювання, що створює природний «призначений» орієнтир для можливого першого контакту, навіть якщо вони ніколи раніше не обмінювалися сигналами. Такий підхід дає змогу шукати не лише тих, хто цілеспрямовано надсилає сигнал Землі, а й цивілізації, які самі намагаються виявити інші розумні світи.

Технічна реалізація: масив Allen Telescope Array

Для практичної реалізації проєкту дослідники використовують телескопи масиву Allen Telescope Array (ATA), розташованого в Північній Каліфорнії. На відміну від традиційних пошуків SETI, які фокусуються на конкретних зоряних об'єктах, новий метод відстежує рухоме вирівнювання на небі, що змінюється разом із орбітальним рухом Землі навколо Сонця. Це означає, що цільова ділянка неба не статична: вона зміщується протягом року, і система повинна безперервно перенаправляти антени, щоб утримувати в полі зору поточну антисонячну точку. Головною технічною складністю під час аналізу даних є фільтрація мільйонів радіосигналів, що генеруються земними технологіями, супутниками та іншими джерелами антропогенного шуму. За допомогою спеціалізованого програмного забезпечення дослідники відсіюють ці перешкоди, залишаючи лише найперспективніших кандидатів для подальшого поглибленого вивчення.

Результати пілотного етапу: 1,9 мільйона сигналів — і жодного позаземного

Пілотне дослідження, проведене у 2023 році, охопило 17 годин спостережень протягом трьох ночей. За цей час система зафіксувала близько 1,9 мільйона радіосигналів, проте всі вони виявилися наслідком земних перешкод — від мобільного зв'язку до супутникових передавачів. Попри відсутність підтверджених позаземних технологій, пілотний етап відіграв критично важливу роль: він дав змогу калібрувати обладнання, відпрацювати алгоритми фільтрації та встановити межі чутливості системи на відстані до 124 світлових років. Саме ці параметри визначають мінімальну потужність сигналу, яку масив здатний розрізнити на заданій відстані, і слугують відправною точкою для інтерпретації даних розширеного проєкту.

Розширений проєкт: понад 121 ніч спостережень

На сьогодні команда провела вже понад 121 ніч спостережень у межах розширеної фази проєкту. Результати першого року роботи, за заявами авторів, планується оприлюднити найближчим часом. Вчені підкреслюють, що успіх у пошуку позаземного розуму може залежати не лише від того, де саме шукати, а й від того, у який момент слухати космос. Антисонячна точка, будучи динамічним орієнтиром, прив'язує вікно спостереження до конкретних астрономічних конфігурацій, що підвищує ймовірність вловлювання сигналу, спрямованого саме в момент транзиту. Таким чином, запропонований метод не замінює традиційні підходи SETI, а доповнює їх, додаючи теоретично обґрунтований пріоритет у розподілі обмежених ресурсів спостережного часу.

Контекст: де ще шукають населені світи

Паралельно з радіопошуком сигналів астрономи продовжують розширювати каталог потенційно населених екзопланет. Нещодавно представлений список із 45 планет, розташованих у зонах населеності своїх зірок, включає світи на відстані від кількох до десятків світлових років від Сонячної системи. Найближча потенційно населена планета перебуває на відстані близько 4 світлових років, тоді як найперспективніші світи віддалені приблизно на 40 світлових років. Сукупність цих даних — каталог населених планет і теоретично обґрунтовані напрямки радіопрослуховування — формує багаторівневу стратегію пошуку позаземного розуму, в якій кожен елемент доповнює інші.