19 листопада 2026 року у світовій дипломатії відбулася подія, яку спостерігачі називають «подвійним самітом»: у китайському Шеньчжені пройшли тристоронні переговори між президентом США Дональдом Трампом, головою КНР Сі Цзіньпіном та президентом РФ Володимиром Путіним, а того ж дня у Берліні зібралася «коаліція охочих» — союзники України з приблизно 40 країн. Обидві події викликали пильну увагу європейських політиків та експертів, які спробували визначити, яку реальну загрозу чи можливість несе для Києва кожна з цих зустрічей.

Берлін: порядок денний «коаліції охочих» виходить за межі зимової допомоги

За оцінкою австрійського політолога, професора міжнародних відносин Інсбрукського університету Герхарда Манготта, саме зустріч у Берліні має більше значення для України, ніж переговори в Китаї. На порядку денному в столиці Німеччини — не лише короткострокова підтримка Києва, зокрема постачання засобів протиповітряної оборони для переживання зимового періоду, а й довгострокові гарантії безпеки для країни, яка, за словами експерта, вже майже п'ять років захищається від російської агресії. Окремим пунктом обговорення стала можлива військова присутність країн «коаліції» на території України після встановлення режиму припинення вогню, який, як зазначає Манготт, «перебуває ще у віддаленій перспективі». При цьому, за даними Politico, низка європейських дипломатів та чиновників висловлюють занепокоєння тим, що в останні місяці ініціативі, яка об'єднує понад 30 країн, бракувало лідерства, а її діяльність втратила динаміку. Політичний авторитет співголів — Франції, Німеччини та Великої Британії — на думку співрозмовників видання, має вирішальне значення для успіху України, проте зараз він слабший, ніж у попередні роки.

Шеньчжень: що обговорювали три лідери і що залишилося за кадром

Дональд Трамп, який оголосив про намір обговорити на зустрічі в Китаї війну в Україні, зазначив, що у плані мирного врегулювання «відбуваються різні речі». За словами професора Манготта, у стислому викладі суті переговорів, опублікованому китайською стороною, не згадувалися ні війна в Україні, ні конфлікт в Ірані. Однак, на думку експерта, це не означає, що ці теми не обговорювалися: «Ймовірно, їх обговорили. Однак китайська сторона вважала за краще не фіксувати їх в офіційному резюме». Таким чином, реальна глибина тристоронніх переговорів залишається предметом спекуляцій, а публічна риторика сторін не дозволяє однозначно оцінити, чи були прийняті будь-які конкретні рішення щодо українського врегулювання.

«Ялта 2.0»: побоювання Києва та реакція експертів

На початку листопада 2026 року президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю журналісту CNN Джейку Тапперу заявив, що Київ не хоче «Ялти 2.0» — відсилання до зустрічі лідерів СРСР, США та Великої Британії у лютому 1945 року, за підсумками якої Європа була фактично поділена на сфери впливу. Герхард Манготт визнає, що «Ялта має певну конотацію — це рішення великих держав про долю менших держав», і що до заяви Зеленського «можна поставитися серйозно і зрозуміти його». Водночас експерт не вважає зустріч у Шеньчжені аналогом Ялти: «Склад учасників був зовсім іншим. Звісно, правильно, що ці троє радилися на тему великих воєн — війни в Україні та війни в Ірані. Тож так, великі держави говорили про Україну без України. Але не думаю, що там були прийняті рішення щодо того, що буде далі з війною в Україні та з переговорами на цю тему».

«Велика собака і маленька собака»: ядерний фактор як обмежувач

Експерт Центру європейської політики (EPC) Аманда Пол не поділяє побоювань з приводу формування «сильного альянсу» між Путіним, Трампом і Сі. За її оцінкою, Сі Цзіньпін розуміє важливість збереження гарних відносин як з Вашингтоном, так і з Європою, паралельно підтримуючи зв'язки з Росією. «Але для Путіна ці відносини, ймовірно, важливіші, ніж для Сі Цзіньпіна», — зазначає Пол. Важливим підсумком зустрічі в Китаї вона вважає заяву Сі Цзіньпіна про неприпустимість використання ядерної зброї та вимогу скоротити ядерні арсенали. «Це дуже сильне послання росіянам щодо обурливих заяв про можливість використати ядерну зброю проти України. У цих відносинах Китай — це велика собака, а Росія — маленька собака. І Путін став таким залежним від Китаю, що не може піти проти бажань Сі Цзіньпіна», — формулює експерт.

Хто у світі головний: попередження з Європарламенту

Голова комітету з питань оборони в Європарламенті Марі-Агнес Штрак-Циммерман, коментуючи у подкасті журналу Politico майбутню зустріч у Шеньчжені, висловила думку, що Трамп, Сі та Путін «хочуть показати, хто у світі головний». При цьому вона закликала європейців «стежити за цим з великою увагою, але не починати задихатися від нервового перезбудження». Це попередження відображає загальний настрій у європейських столицях: до тристоронніх переговорів ставляться насторожено, але без паніки, а основну ставку на збереження суверенітету та безпеки України європейські політики роблять на роботу «коаліції охочих» у Берліні.