Глава МЗС України Андрій Сібіга у гострому заявленні, яке пролунало наприкінці травня 2026 року і продовжує відгукуватися в європейській дипломатії, заявив, що Росія вже веде активну та приховану війну проти Європи, навіть якщо сама цього не визнає. За його словами, Москва використовує тактику «агресії в сірій зоні», яка, за аналогією з 2014 та 2022 роками, передувала повномасштабному вторгненню в Україну. Міністр закликав європейські уряди до рішучих дій, підкресливши: «Зараз не час для мрій. До цих інцидентів слід ставитися серйозно, як до скоординованих компонентів ширшої злодійської стратегії».

Перелік «прихованих» військових дій

У своєму виступі Сібіга перелічив широкий спектр інцидентів, які, на його оцінку, складають єдину систему гібридного тиску на ЄС. Серед них — інцидент у Лейпцигу, диверсійні дії проти виробників оборонної продукції в десятку країнах Європейського Союзу, таємні вербування, систематичне глушіння GPS-сигналів, вторгнення дронів і ракет у повітряний простір НАТО, пошкодження підводних кабелів у Балтійському морі та масштабні кібератаки на критичну інфраструктуру. Окремо міністр згадав дезінформаційні кампанії, які експлуатують міграційну кризу в Сеуті, а також нещодавно виявлені підземні тунелі, прокладені з Білорусі в бік Балтії.

Три ключові кроки для Європи

Сібіга сформулював три конкретні пропозиції, які, на його думку, можуть стати «останнім шансом» для європейських урядів захистити своїх громадян. Перше — різко обмежити присутність російських громадян в Європі: заборонити в'їзд комбатантам з РФ, скоротити необов'язкові візи до мінімуму. Друге — розірвати всі зв'язки з Росією, включно з торговими: впровадити торгове ембарго, посилити санкції та звинити всі енергетичні проєкти, зокрема в сфері атомної енергетики. Третє — повністю демонтувати мережі впливу Росії в Європі: закрити всі представництва «Росспідручності» та так звані «російські доми», скоротити культурний і науковий обмін, заборонити російську пропаганду та її посередників.

Паралель з 2014 та 2022 роками

Міністр підкреслив, що російській агресії проти України — як у 2014, так і у 2022 роках — передувала саме така тактика: підрив єдності, ослаблення національного опору та підготовка ґрунту для відкритих військових дій. За його словами, вибір для Європи стоїть за принципом «або-або»: або Москва досягне успіху у своїй «агресії в сірій зоні», або Європа продемонструє рішучість захищати життя своїх громадян. Сібіга також заявив, що Україна нагромадила величезний досвід протидії російській агресії в усіх формах і готова ділитися ним, відіграючи вирішальну роль у захисті стабільності на континенті.

Підтвердження з боку європейських лідерів

Позиція Києва не залишається ізольованою. Президент Латвії Едгарс Рінкевічс раніше заявляв, що гібридна війна проти ЄС уже почалася, а західні спецслужби розслідують низку диверсій, замахів і підпалів на території Балтії. Глава МЗС Польщі Радослав Сікорський також вказував на зростання загрози, перелічуючи ворожі дії Кремля: кібератаки на критичну інфраструктуру, спроби підпалів, диверсії на залізницях та удари безпілотників. Сукупність цих заяв формує в Брюсселі зростаючий консенсус щодо необхідності перегляду підходу до російської «сірої зони».

Суперечливі дані

Водночас у публічній риториці Києва простежується певна двоякість. З одного боку, Сібіга закликає до повного розриву торговельних та економічних зв'язків з Росією. З іншого боку, в низці інших виступів, зафіксованих українськими ЗМІ, лунають заклики до того, щоб Європа допомогла відновити переговорний процес із Москвою. Це створює питання про те, наскільки послідовна українська позиція: є повний торговельний розрив умовою для переговорів, чи вони розглядаються як альтернативні сценарії. Крім того, частина перелічених Сібігою інцидентів (зокрема «підземні тунелі з Білорусі в Балтику» та «диверсійні дії в десятку країнах ЄС») на момент заявлення не була в повній мірі підтверджена незалежними міжнародними розслідуваннями, що залишає простір для дискусії про ступінь доведеності кожного конкретного епізоду.