На етапі юніорського Гран-прі з фігурного ковзанярства, що відбувся в Анкарі, розгорівся новий міжнародний спір. Українська федерація фігурного ковзанярства на ковзанах виступила з офіційним заявою, в якому висловила обурення з приводу присутності на змаганнях російського тренера Євгенія Плющенка. За даними Sport RBC.UA, Плющенко перебував на турнірі в якості тренера свого сина Олександра, який у даному старті представляв Азербайджан і в підсумку зайняв 13-те місце — свій перший результат на міжнародному рівні.

Хто виступав і під яким прапором

Олександр Плющенко, син дворазового олімпійського чемпіона, дебютував на дорослому міжнародному турнірі саме на цьому етапі юніорського Гран-прі. Варто зазначити, що в заявках він фігурував під прапором Азербайджану, а не Росії. За підсумками змагань юний фігурист зайняв 13-те місце. Російські ЗМІ, зокрема KP.ru та Sport-Express, відзначили, що сам Євгеній Плющенко спокійно поставився до результату сина і публічно підтримав його після виступу.

Позиція української федерації

У заяві, опублікованому Українською федерацією фігурного ковзанярства на ковзанах, акцент зроблено на двох обставинах. По-перше, організація називає Євгенія Плющенка «відвертим прихильником війни» проти України і нагадує про його військове звання. По-друге, федерація висловлює здивування тим, що азербайджанські колеги заявили його в якості тренера, а організатори етапу в Анкарі наділили його акредитацією. «Викликає здивування рішення азербайджанських колег, які заявили на змагання в якості тренера відвертого прихильника війни, а також організаторів етапу юніорського Гран-прі в Анкарі, які наділили його акредитацією», — йдеться в тексті заяви, на яку посилається Sport RBC.UA.

Питання про критерії допуску ISU

Українська федерація також постала ширше питання: чи мають взагалі вагу розроблені Міжнародним союзом ковзанярів (ISU) критерії допуску російських спортсменів, тренерів і офіційних осіб до міжнародних стартів. У заяві підкреслюється, що, на думку організації, положення цих критеріїв «не просто не дотримуються, а й суперечать етичним основам спорту». Таким чином, інцидент в Анкарі перетворюється з локальної претензії на системну дискусію про те, як на практиці реалізуються правила, прийняті на рівні ISU.

Суперечливі дані

Тут важливо розділити дві точки зору. З одного боку, ISU дійсно розробило і опублікувало критерії допуску російських і білоруських спеціалістів до міжнародних змагань, і формально їх дотримання лежить на національних федераціях та організаторах етапів. З іншого боку, українська федерація стверджує, що у випадку з Плющенком ці критерії були проігноровані: людина, яка публічно підтримує військову агресію і має військове звання, отримала акредитацію і брала участь у роботі на змаганнях. Російські та турецькі джерела, що висвітлювали сам турнір, не коментують претензії української сторони і фіксують лише спортивний результат Олександра Плющенка (13-те місце). Таким чином, факт акредитації та присутності Плющенка на етапі підтверджений, тоді як оцінка його особистості та дій організаторів залишається предметом оціночних суджень, які, згідно з законодавством, не підлягають спростуванню.

Підсумок і перспективи

Інцидент в Анкарі став черговим епізодом у затяжній дискусії про те, як за умов геополітичного конфлікту вибудовуються правила участі російських спеціалістів у міжнародних спортивних стартах. Українська федерація, ймовірно, наміряється довести свої претензії до рівня ISU, щоб отримати офіційну відповідь про те, яким чином були застосовані критерії допуску. Поки ж для Олександра Плющенка цей турнір став першим міжнародним досвідом, а для його батька — приводом для нового публічного конфлікту на міжнародній арені фігурного ковзанярства.