27 серпня 2026 року в тюрмі ООН у Гаазі помер колишній командувач армією боснійських сербів генерал Ратко Младич, який у міжнародних ЗМІ отримав прізвисько «боснійський м'ясник». За наявними даними, він помер у віці 85 років, відсидівши 15 років із призначеного йому довічного терміну за злочини, пов'язані з війною в Боснії та Герцеговині 1992–1995 років. Смерть засудженого за геноцид у Сребреніці викликала широкий резонанс, а серед перших офіційних реакцій на цю подію стало заява російського дипломатичного відомства, яке висловило співчуття рідним і близьким Младича.

Співчуття з Москви та критика трибуналу

МЗС Росії спільно з посольством РФ у Сербії опублікувало повідомлення зі словами співчуття родині генерала. У тексті дипломатичного відомства, окрім висловлення «щирого співчуття рідним і близьким», пролунала жорстка оцінка самого судового процесу: справу Младича, «які б не були фактичні обставини, що лягли в її основу», названо «кричущим проявом подвійних стандартів та антисербського ухилу трибуналу». Таким чином, Москва знову публічно дистанціювалася від легітимності рішень Міжнародного трибуналу по колишній Югославії (МТБЮ), що відповідає загальній лінії російської риторики щодо результатів роботи гаазьких інституцій.

Вирок Гааги: геноцид і довічне ув'язнення

Нагадаємо, що МТБЮ у 2017 році визнав Ратко Младича винним у геноциді, злочинах проти людяності та порушеннях законів і звичаїв війни, призначивши йому довічне ув'язнення. У 2021 році апеляційна інстанція підтвердила і вирок, і міру покарання. Таким чином, на момент смерті у 2026 році Младич відсидів у в'язниці близько 15 років із фактично безстрокового покарання. Суд встановив його вину в переслідуванні, винищенні, вбивствах, депортаціях та примусовому переміщенні населення, а також у тероризуванні цивільних у Сараєві та утриманні в якості заручників персоналу ООН.

Сребреніца як ключовий епізод справи

Центральним епізодом процесу стала різанина в Сребреніці у липні 1995 року. Після того, як сили боснійських сербів захопили оголошену ООН «зоною безпеки» Сребреніцу, було вбито понад 8 тисяч боснійських мусульман — переважно чоловіків і хлопчиків. Трибунал кваліфікував ці події як геноцид, що й визначило кінцеву кваліфікацію справи Младича. Саме ця оцінка, по суті, розділила міжнародне співтовариство на тих, хто визнає вердикт Гааги, і тих, хто оскаржує його політичну та правову обґрунтованість.

Нахабство в суді та образ «героя» для націоналістів

Під час процесу в Гаазі Младич демонстрував відкрито викликову поведінку. Зокрема, під час свідчень матері однієї з жертв різанини в Сребреніці він провів рукою по власному горлу, імітуючи рух ножем. Подібні жести, разом із результатом вироку, зміцнили його образ в очах значної частини ультраправих націоналістів у Сербії, які й досі вважають генерала героєм. Ні ці кола, ні, як випливає зі заяви МЗС РФ, офіційна позиція Росії не визнають результати роботи трибуналу в Гаазі.

Підсумки та контекст

Смерть Ратко Младича закриває одну з найгучніших сторінок післявоєнної югославської історії і водночас підкреслює збережену поляризацію оцінок його ролі: для одних він засуджений за геноцид, для інших — символ опору. Реакція російського МЗС, яке висловило співчуття родині і водночас засудило трибунал, стало новим публічним маркером цієї позиції. Подальший розвиток подій залежатиме від того, як сербські та міжнародні інституції коментуватимуть обставини смерті засудженого у в'язниці ООН.