Адміністрація президента США Дональда Трампа готує угоду про довгостроковий доступ американських компаній до частини нафтових запасів Венесуели. За даними джерел, документ перебуває на фінальній стадії опрацювання і може бути підписаний найближчим часом; його суть — надати США гарантоване постачання венесуельської нафти та відкрити американським виробникам можливість розробляти групу покладів на території країни. Переговори, як повідомляють джерела, ведуться на найвищому рівнях урядів двох країн, а першим публічно підтвердженим їхнім ходом стало заява Axios про те, що міністр енергетики США Кріс Райт планує відвідати Каракас уже наступного тижня.

Юридична модель і список із 17 покладів

Як правову конструкцію розглядається оренда нафтових ділянок із подальшим аукціоном або тендером, за підсумками якого кожен поклад розподіляється між американськими компаніями. Reuters вдалося побачити список із 17 ділянок, які можуть опинитися в дії угоди: до нього входять як нові площі в величезному нафтоносному поясі Ориноко, так і вже розроблювані території озера Маракайбо. Частина останніх, за даними видання, зараз контролює невелика китайська компанія, яка отримала контракт ще за правління Ніколаса Мадуро, що робить потенційну зміну оператора чутливим питанням для Пекіна.

Можливий вихід Венесуели з ОПЕК

Паралельно, як повідомило Bloomberg, Каракас розглядає можливість виходу з ОПЕК, зміцнюючи цим стосунки з Вашингтоном. Венесуела є однією з країн-засновниць картелю з 1960 року, однак протягом багатьох років фактично не виконує призначені їй квоти на видобуток через глибоку кризу та корупцію в державній нафтовій галузі. Для картелю втрата одного з засновників стала б символічним і структурним ударом, хоча реальний внесок країни у баланс ринку вже давно мінімальний.

Конституційні та правові бар'єри

Ключовою перешкодою залишається право. Чинне венесуельське законодавство про вуглеводи не передбачає оренди нафтових ділянок, а конституція закріплює основну діяльність галузі виключно за державою. Хоча нещодавно реформований нафтовий закон дозволяє розробку покладів через спільні підприємства та угоди про розподіл продукції, десятиліттями уряд країни не дозволяв іноземним виробникам враховувати венесуельські запаси на власному балансі. За оцінками експертів, майбутня угода може спричинити конституційні спори та зіткнутися з серйозними юридичними викликами при спробі легалізувати модель оренди.

Геополітичний контекст і внутрішній тиск у США

З того моменту, як у січні США захопили та усунули від влади колишнього президента Ніколаса Мадуро, Вашингтон послідовно намагається забезпечити стабільний потік венесуельської нафти для американських нафтопереробних заводів і водночас стимулювати інвестиції в зруйновану енергетичну галузь, яка зараз видобуває близько 1,25 мільйона барелів на добу. Влітку глава Держдепу Марко Рубіо отримав безпрецедентні повноваження у Венесуелі, і США встановили вирішальний вплив на фінансову систему, нафтову галузь та державні інституції країни. Внутрішньополітично ініціатива продиктована також тиском напередодні проміжних виборів: зростання цін на бензин адміністрація сподівається пом'якшити дешевшими поставками, а також поповнити Стратегічний нафтовий резерв, в якому зараз близько 290 мільйонів барелів — лише 41% від загальної місткості. Раніше Трамп також допускав, що можлива військова операція на Кубі може бути проведена за моделлю недавніх дій Вашингтона у Венесуелі.

Суперечливі дані

Версії учасників і спостерігачів розходяться за кількома пунктами. По-перше, щодо статусу документа: частина публікацій (зокрема RBC) формулює подію як уже наступаючий «контроль» США над ключовими покладами, тоді як TSN і початкові джерела говорять про угоду, яка «готується» і «може бути підписана», тобто про намір, а не про факт. По-друге, щодо юридичної моделі: пропонована оренда прямо не передбачена ні конституцією, ні чинним вуглеводним законодавством, тоді як реформований закон допускає лише спільні підприємства та угоди про розподіл продукції — експерти зазначають, що це може обернутися конституційною кризою. По-третє, щодо виходу з ОПЕК: Bloomberg характеризує його як «розглядувану» можливість, а не як прийняте рішення, і жодне офіційне джерело Каракаса це рішення не підтверджувало.