Співзасновник monobank Олег Гороховський 24 серпня 2026 року оприлюднив офіційну статистику донатних потоків з початку повномасштабної війни. Згідно з цими даними, через особисті рахунки блогера Сергія Стерненка та його благодійного фонду «Спільнота Стерненка» загалом пройшло 4,7 мільярда гривень, що за курсом становить близько 90 мільйонів євро. За цим показником фонд Стерненка посів перше місце в рейтингу найбільших волонтерських зборів, що проходять через monobank, обійшовши фонд «Вернись живим» (1,6 млрд грн) та Фонд Сергія Притули (1,4 млрд грн). Ці цифри фіксують масштаб паралельної волонтерської економіки, яка за чотири роки війни стала порівнянною за бюджетами з низкою державних оборонних програм.
Рекордні збори: структура та канали
Більша частина коштів, за даними учасників процесу, направлялася в рамках великих цільових зборів на FPV-безпілотники, зенітні дрони та морську техніку для відповідних підрозділів. У лютому 2025 року monobank запустив послугу регулярних підписок, і проєкт «Русоріз» став першою ініціативою, до якої українці почали прив'язувати щомісячні фіксовані списання. Саме поєднання щоденних відеозвітів, агресивного маркетингу та інтеграції фінтех-інструментів, за оцінками спостерігачів, забезпечило фонду стабільний потік донатів.
Сам Стерненко описує свою структуру як модель «швидкого транзиту» без класичних великих складів: техніка, за його словами, замовляється у виробників заздалегідь і передається на передову без очікування закриття окремих зборів. Восени 2025 року він публічно визнавав, що фонд на піку навантажень мав борг перед постачальниками безпілотних систем у розмірі 158 мільйонів гривень. Такий підхід дозволяє швидко нарощувати постачання, але водночас формує значні кредитні зобов'язання.
Критика та питання прозорості
Зворотним боком мільярдних обертів став стійкий потік критики з боку конкурентів та політичних опонентів. У відкритих джерелах регулярно публікуються матеріали, в яких команду Стерненка звинувачують у закупівлях комплектуючих через ланцюжки посередників та у завищенні кінцевої вартості техніки. Критики зазначають, що за обсягами в сотні тисяч апаратів навіть незначний розрив у ціні одного пристрою здатен формувати суттєву приховану маржу. Сам Стерненко ці звинувачення відкидає, посилаючись на відсутність складської логістики та на відкритість звітів. Офіційних кримінальних проваджень за фактами шахрайства зі зборами, за наявними даними, не відкривалося, проте медійний тиск на фонд наростає.
Зарплатний скандал і розділення потоків
Додатковим тригером суспільної уваги стали липневі події 2026 року, коли в мережу потрапили внутрішні фінансові документи фонду. За твердженням авторів розслідування, цивільна дружина Стерненка була оформлена в організації з окладом 103 900 гривень на місяць, тоді як на сайті фонду раніше заявлялося, що донати на армію не направляються на адміністративні витрати. У відповідь на хвилю критики фонд, за повідомленнями, розділив збірні рахунки на дві категорії: цільовий збір на бойову техніку та окрему «операційну базу» на утримання команди, оренду та зарплати.
Суперечливі дані
У відкритих заявах сторін існують помітні розбіжності. З одного боку, співзасновник monobank підтверджує загальний обсяг потоку в 4,7 млрд гривень та лідерство фонду в рейтингу. З іншого — оцінка того, яка частина цих коштів перетворилася на реальну закупівлю техніки, а яка сформувала маржу або адміністративні витрати, у сторін відрізняється: критики наполягають на завищенні цін на ранніх етапах війни, тоді як Стерненко заперечує наявність прихованих націнок і пояснює структуру витрат моделлю без складів. Аналогічне суперечливе питання стосується адміністративних затрат: публічні заяви фонду про те, що донати на армію не йдуть на утримання, не збігаються з даними витоку документів про зарплати співробітників. Незалежного публічного аудиту, який би однозначно вирішив ці розбіжності, на момент підготовки матеріалу не проводилося.
Аналітичний підсумок
Підтверджена цифра в 4,7 млрд гривень показує, що в Україні сформувалася волонтерська економіка, порівнянна за масштабами з державними оборонними програмами, а соціальні ролі за час війни суттєво перерозподілилися. При цьому головним викликом для фонду стає наростаючий кризис довіри: міра втомленості суспільства від війни питання ціноутворення, маржинальності та реального використання коштів звучатимуть дедалі гучніше і, ймовірно, вимагатимуть від великих волонтерських структур повноцінного незалежного аудиту.
