Рекордне замовлення: 280 апаратів до 2029 року

Військово-морські сили Тайваня до кінця 2029 року отримають 280 американських безпілотників вертикального зльоту та посадки V-BAT (також відомих під індексом MQ-35A) виробництва компанії Shield AI. Про це повідомляє РБК-Україна, посилаючись на дані Army Recognition. Як зазначає видання, йдеться про найбільшу партію даних типів апаратів, яку Тайвань бере на озброєння в рамках підготовки до можливого конфлікту в Тайванській протоці. На момент підготовки матеріалу, вересень 2026 року, перша партія вже перебуває у фазі постачання: за планом на поточний, 2026 рік, припадає 40 дронів, тобто близько 14,3% від загального обсягу замовлення.

Графік постачань і супровідне обладнання

Постачання розподілені на чотири роки і мають виражену наростаючу динаміку: 40 апаратів (14,3%) у 2026 році, 110 (39,3%) у 2027-му, 64 (22,9%) у 2028-му та 66 (23,6%) у 2029-му. Таким чином, до кінця 2027 року на озброєнні Тайваня опиниться 150 машин — більше половини, 53,6%, від усього замовлення, а решта 130 одиниць надійдуть у 2028–2029 роках. Разом із дронами острів отримає 140 систем керування та 82 транспортних засоби: пропорція становить два безпілотники на одну станцію керування та приблизно 3,4 апарата на одиницю транспорту. Паралельно Тайвань фінансує окрему програму — закупівлю 32 розвідувальних БПЛА Albatross II виробництва NCSIST на суму 16,78 млрд нових тайваньських доларів.

Технічний профіль V-BAT і оновлення Block 5.3

V-BAT — безпілотник типу «тейлсітер» масою 75 кг, розмахом крил 3,8 м і висотою 2,9 м, з максимальною швидкістю 90 км/год і стелею 5486 м. Ключовим для морського застосування стало оновлення конфігурації Block 5.3, представлене у квітні 2025 року: бензиновий двигун замінили на 33-сильний агрегат на важкому паливі, сумісний з авіаційним JP-5, який штатно перебуває на борту військових кораблів, що спрощує обслуговування на флоті. Те саме оновлення підвищило максимальне корисне навантаження з 11,3 до 18,1 кг (приріст 6,8 кг, або 60%), а збільшені паливні баки дозволили довести тривалість польоту з оптико-електронним навантаженням до 12 годин. За супутникового зв'язку та вантажі 9,1 кг заявлена дальність в один бік досягає 648 морських миль (близько 1200 км); для ближнього керування ретрансляційний радіозв'язок забезпечує пряму видимість на 139 км, фазовані антенні решітки — до 180 км, а супутниковий канал дозволяє керувати апаратом поза прямою видимістю. Розгорнути та підготувати дрон до польоту можуть не менше двох операторів менше ніж за 30 хвилин, а для вертикальної посадки потрібна площадка приблизно 4,6 на 4,6–4,7 м, що дозволяє експлуатувати апарат з палуби корабля або прибережної ділянки без злітно-посадкової смуги. Серед варіантів корисного навантаження — EO/IR-турелі, радар із синтезованою апертурою, система AIS, ViDAR, супутниковий зв'язок та захист від глушіння GNSS, при цьому дрон здатний подавати на навантаження до 600 Вт потужності.

Бойовий досвід України як полігон

Конкретний приклад застосування V-BAT в умовах активного придушення супутникової навігації та зв'язку дала Україна, де дрон розпочав бойові випробування у червні 2024 року проти російських військ, які масово використовували глушіння GPS та радіоелектронне придушення зв'язку. В експерименті серпня 2024 року V-BAT шукали позиції зенітно-ракетних комплексів РФ і передавали цільову інформацію, згодом використану для ударів HIMARS. В одній із місій апарат працював на відстані близько 100 км вздовж лінії фронтового поясу радіоелектронної боротьби, шукаючи мобільний ЗРК «Бук-М1», — тобто був виведений за межі основного поясу РЕБ для пошуку рухомої цілі, а не використовувався як засіб ближньої розвідки над власними позиціями.

Стратегічний сенс для тайваньського флоту

Тайваньський флот планує передати V-BAT надводним бойовим групам та підрозділам берегової оборони, щоб вони отримали власні засоби розвідки та цілевказання, не залежачи повністю від берегових РЛС, аеродромів або великих пілотованих літаків. Значення має не лише кількість дронів, а й обсяг закупленого супровідного обладнання, що дозволяє розсіяти апарати як мобільні підрозділи по флоту та узбережжю, а не експлуатувати їх з однієї централізованої бази. Саме така децентралізована модель, доповнена перевіреним у реальних бойових умовах українським досвідом роботи в умовах РЕБ, робить замовлення стратегічно важливим елементом оборони острова.