27 жовтня в Тегерані відбулася серія дипломатичних контактів, що окреслили нові можливості для деескалації напруженості на Близькому Сході. Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Мохсен Резаї провів зустріч із верховним лідером Моджтабою Хаменеї наступного дня після переговорів на найвищому рівні з представниками Саудівської Аравії, Туреччини та Пакистану. За даними іранських державних ЗМІ, Хаменеї наголосив на необхідності збереження умов для припинення війни, забезпечення контролю над Ормузькою протокою та зміцнення відносин із сусідніми державами.
Перші переговори після Мекканського договору
Зустріч у Тегерані стала першим випадком, коли три країни — підписанти Мекканського договору про взаємну оборону, укладеного в серпні 2026 року, — провели переговори на найвищому рівні з Іраном з моменту початку війни в лютому, що спалахнула з ініціативи США та Ізраїлю і згодом поширилася на Саудівську Аравію та Ємен. У складі делегацій були присутні міністр оборони Саудівської Аравії Халід бін Салман, начальник Генерального штабу Пакистану Асім Мунір та очільник розвідки Туреччини Ібрагім Калін. Президент Ірану Масуд Пезешкіан під час зустрічі заявив про готовність зміцнювати регіональне співробітництво, однак Тегеран не змінив своїх умов припинення конфлікту. Сторони домовилися продовжити обговорення питань регіональної безпеки, проте угоди про припинення бойових дій досягнуто не було.
План посередництва та позиції Вашингтона
Для подолання розбіжностей між Тегераном і Вашингтоном голова адміністрації президента Пакистану Асім Мунір представив Ірану план посередництва, який здобув схвалення президента США Дональда Трампа, за даними джерел Reuters. Іран вимагає припинення блокади морських портів та скасування санкцій на експорт нафти; Вашингтон, зі свого боку, наполягає на обмеженні іранської програми зі збагачення урану. Іранські офіційні особи підкреслюють, що ядерна програма не обговорюватиметься до задоволення вимог Тегерана. Учасники Мекканського договору поряд із Катором можуть виступити гарантами угоди. Катар наполягає на поетапному плані поступок: Іран знову відкриває Ормузьку протоку для комерційного судноплавства в обмін на припинення США блокади іранських портів. Ключова складність полягає в тому, що жодна зі сторін не готова піти на поступки першою, а розбіжності щодо ядерної програми залишаються неврегульованими — саме ці чинники завадили тимчасовій мирній угоді, досягнутій у червні, запобігти відновленню бойових дій.
Тиск на Ер-Ріяд: хусити та Мекканський альянс
Особиста присутність у Тегерані принца Халіда бін Салмана, молодшого брата наслідного принца Мухаммеда бін Салмана, відображає занепокоєння Ер-Ріяда необхідністю одночасного протистояння безлічі загроз. Тиск на Саудівську Аравію на наростає: 26 жовтня повстанці-хусити взяли на себе відповідальність за напади на насосні станції вздовж нафтопроводу «Схід–Захід» та аеропорт Ер-Ріяда, хоча саудівська сторона поки не підтвердила ці заяви. Того ж дня єгипетський парламент схвалив військову підтримку Саудівської Аравії. Мекканська угода передбачає, що збройний напад на будь-яку з трьох держав-членів розглядається як напад на всі три країни. Проте оборонному альянсу буде складно гарантувати безпеку нафтогазових об'єктів і морських шляхів у разі відновлення війни між США та Іраном. Саудівський коментатор Алі Шихабі, знайомий із позицією керівництва країни, зазначає, що Ер-Ріяд не прагне ескалації та побоюється, що Ізраїль може підштовхнути Вашингтон до нової військової операції.
Ормузька протока та нафтові ринки
Триваюче утвердження Іраном контролю над Ормузькою протокою додатково ускладнює переговорний процес: цей судноплавний маршрут чинить тиск на Вашингтон і має критичне значення для експорту енергоносіїв із країн Перської затоки. На тлі дипломатичних контактів нафтові ринки відреагували зниженням: 27 жовтня ціни на нафту марки Brent впали майже на два долари, до 113,88 долара за барель, оскільки інвестори очікують, що переговори допоможуть послабити напруженість. Однак стійке зниження котирувань можливе лише за умови досягнення конкретної угоди щодо зняття блокади та врегулювання ядерного питання, а не за одних лише декларацій про наміри.
