Президент США Дональд Трамп під час спілкування з пресою 13 жовтня 2026 року зайняв нейтральну позицію щодо звинувачень на адресу Росії стосовно порушення «енергетичного перемир'я». Ця ініціатива, запропонована американським лідером 11 жовтня, мала на меті припинення ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури. Проте вже через добу після проголошення режиму тиші Київ повідомив про масштабні атаки на шість українських енергетичних об'єктів.

Позиція Білого дому та реакція Києва

Відповідаючи на питання журналістів про вчорашні удари, зафіксовані 12 жовтня, Дональд Трамп перевів фокус уваги на дії української сторони, зазначивши, що Київ здійснював атаки на російські об'єкти незадовго до цього. Президент США утримався від прямого звинувачення Москви, пообіцявши надати додаткові коментарі після ретельного вивчення ситуації. Ця заява ставить під сумнів ефективність посередницьких зусиль Вашингтона, враховуючи відсутність офіційного підтвердження дотримання домовленостей з боку Кремля.

Суперечливі дані

Ситуація характеризується відсутністю єдиного трактування подій. Президент України Володимир Зеленський стверджує, що Росія свідомо проігнорувала ініціативу, завдавши ударів по інфраструктурі, тоді як українські сили нібито утримувалися від атак на російські НПЗ. Зі свого боку, Кремль офіційно заявив, що ніяких твердих домовленостей досягнуто не було, а дискусії про перемир'я мають лише ознайомлювальний характер. Крім того, з'ясувалося, що ініціатива Трампа не була попередньо узгоджена з Києвом, що викликало додаткові питання щодо рівня координації між союзниками.

Дипломатичні наслідки

Відсутність чіткої оцінки з боку США створює вакуум безпеки для української енергетики напередодні зимового періоду. Аналітики зазначають, що стриманість Трампа може бути стратегічним маневром, спрямованим на збереження важелів тиску на обидві сторони конфлікту. В умовах, коли Москва заперечує існування «перемир'я», а Київ чекає від Вашингтона гарантій виконання умов, енергетична безпека України залишається вкрай нестабільною і залежить від здатності дипломатів перевести неформальні ініціативи в юридично зобов'язуючі формати.