Третій армійський корпус Збройних сил України вперше в історії військової робототехніки застосував тактику повітряного десантування наземних роботизованих комплексів (НРК) з важких ударних безпілотників, які в підрозділі отримали позивний «Грифон». Операція, проведена в рамках кампанії «Вівальді» в Донецькій області, дозволила закинути НРК-камикадзе понад 10 кілометрів вглибину тилу противника та знищити його логістичний вузол. Про це 25 вересня 2026 року повідомило РБК-Україна зі посиланням на офіційний Telegram-канал Третього армійського корпусу.

Хронологія першої операції: від невдачі до успіху за один день

Командир підрозділу ударних наземних комплексів NC13, що входить до складу Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу, із позивним «Макар» розповів, що першу спробу скидання бійці здійснили спільно з батальйоном безпілотних систем бригади. Пілоти доставили двох роботів на відстань 15 кілометрів від лінії фронту та скинули їх. Однак підрозділ обрав невдалий момент: противник помітив рух апаратів і відкрив вогонь, знищивши обидва НРК. У той самий день бійці повторили спробу, закинувши ще двох роботів у той самий район. Друга група дісталася до цілі — перевалочного пункту, де російські військові зупинялися для перегрупування та відпочинку, — і знищила його. За словами «Макара», саме цей успіх дозволив систематизувати підхід і перейти до регулярного застосування тактики на відстані до 15 кілометрів у тилу противника.

Шлях до десантування: від концепції до бойового застосування

Концептуально до ідеї повітряної доставки наземних роботів підрозділ прийшло ще в листопаді 2025 року, коли досягло рівня ударної бригади з НРК. Тоді командир доручив штатним інженерам розробити апарат, адаптований до переносу та скидання з дрона. За словами «Макара», система скидання НРК з БпЛА використовується бійцями вже близько чотирьох-п'яти місяців. За цей час підрозділу довелося вирішити цілий ряд інженерних завдань: визначити спосіб кріплення робота до безпілотника, дослідити поведінку апарата в повітрі при скиданні, підібрати оптимальний боєкомплект, забезпечити стійкий зв'язок на відстані та виробити алгоритми планування місій, що дозволяють довше приховувати від противника напрямок, звідки наноситься удар. До цього, за твердженням командира, жоден підрозділ у світі не десантував наземних роботів повітрям — і тим більше не робив цього системно на полі бою.

Бойові результати та психологічний вплив на противника

За даними NC13, успішність операцій зі скидання НРК становить близько 80 відсотків — результат, який «Макар» пов'язує зі щільною координацією між усіма залученими ланками: від майстерні та планової групи до операторів на чергуванні. Окрім прямих ударів по позиціях, роботи застосовуються для «вільного полювання» вздовж логістичних маршрутів противника: в одній з операцій єдиний НРК вивів з строю двох та поранив ще чотирьох російських солдатів. Наземні роботи також використовувалися для заснування полонених та утримання позицій із встановленим кулеметом протягом 45 діб. За спостереженнями підрозділу, такі дії викликають у противника паніку та змушують російське командування забороняти рух окремими маршрутами та переводити позиції на повну бойову готовність. В одному з випадків ліквідація одного військового наземним роботом призвела до скасування запланованого механізованого штурму.

Позивний «Грифон»: пам'ять про загиблого бійця

Назва ударних безпілотників «Грифон» пов'язана з позивним кулеметника NC13 Григорія Баха, який зник безвісти під час боїв за Андріївку у 2023 році, коли підрозділ ще був штурмовим взводом у складі другого штурмового батальйону. За словами «Макара», кожна операція з використанням «Грифонів» — це спосіб віддати данину загиблому товаришу та помститися за нього. Командир NC13 також звернувся до керівників інших батальйонів і бригад із закликом розвивати напрям наземних роботизованих комплексів, підкресливши, що робототехніка дозволяє зберігати життя особового складу, знімаючи з піхоти завдання, пов'язані з високим ризиком прямих втрат.

Міжнародний контекст: роботизація наземного бою

Тенденція до активного розвитку наземних роботизованих комплексів спостерігається і за межами України. Хорватський виробник Rheinmetall Unmanned Vehicles нещодавно провів польові випробування важкого НРК MV-8 Komodo, який, зокрема, навчився дистанційно наводити містові переправи для проходу техніки. Під час тих самих випробувань було протестовано пакет автономного управління, що дозволяє роботу самостійно рухатися заданим маршрутом без постійного втручання оператора. Ці розробки підтверджують, що повітряна доставка та автономне застосування наземних роботів стають одним із ключових напрямів еволюції тактики ближнього бою в сучасних конфліктах.