Президент США Дональд Трамп у публікації на платформі Truth Social фактично звернувся до іранського населення із закликом виступити проти чинного режиму. На тлі триваючого військового протистояння між Вашингтоном і Тегераном американський лідер поставив риторичне запитання, яке в контексті його попередніх заяв читається як прямий заклик до повстання: «Коли іранський народ повстане і почне боротися?». Публікація з'явилася 2 вересня 2026 року, на день після того, як американські військові нанесли удари по об'єктах в Ірані у відповідь на спроби Тегерана атакувати судна в Ормузькій протоці та американських військовослужбовців.

«Мені байдуже, підпишуть вони нікчемну, на їхню думку, угоду»

У тому ж повідомленні Трамп категорично відкинув твердження про те, що його поточна стратегія зводиться до того, щоб змусити Іран повернутися за стіл переговорів. За його словами, можливе укладення угоди з Тегераном наразі не є для нього головним пріоритетом. «Мені байдуже, підпишуть вони нікчемну, на їхню думку, угоду», — написав президент США. Він підкреслив, що нинішнє становище Вашингтона йому подобається значно більше, ніж гіпотетичний переговорний сценарій.

Контроль над Ормузькою протокою та тиск на економіку

Трамп перелічив ключові досягнення американської стратегії: майже повний контроль над Ормузькою протокою — стратегічним водним шляхом, через який проходить значна частка світової нафтової торгівлі, — а також «повне знищення» іранської економіки. «Мені значно більше подобається наше нинішнє становище, з майже повним контролем над Ормузькою протокою та повним знищенням їхньої економіки. Вони просто відіграють неминуче», — заявив він. Фраза «вони просто відіграють неминуче» вказує на те, що, на думку Трампа, іранська сторона усвідомлює безперспективність подальшого опору і намагається вибиткувати кращі умови на вже програному полі.

Суперечливі дані

У формулюванні Трампа присутня суттєва риторична неоднозначність. З одного боку, запитання «Коли іранський народ повстане і почне боротися?» в контексті його попередніх заяв — зокрема прямого заклику до іранців захопити державні установи після припинення бомбардувань — сприймається як фактичний заклик до повстання. З іншого боку, Трамп водночас попереджав про ризики такого сценарію, зазначаючи, що беззбройні демонстранти не зможуть протистояти озброєним прихильникам іранського режиму, які розправляються з учасниками протестів. Таким чином, у його риторичці співіснують два суперечливі одне одному послання: заклик до дії та попередження про її недоцільність. Аналітики розходяться в інтерпретації: одні вважають це спробою психологічного тиску на Тегеран через загрозу внутрішнього перевороту, інші — риторичним прийомом, спрямованим на демонстрацію «сильної позиції» без реального наміру підтримувати озброєне повстання.

Військовий контекст: удари 1 вересня

Публікація Трампа прозвучала на тлі ескалації, що почалася 1 вересня 2026 року, коли американські військові нанесли удари по Ірану. За даними РБК-Україна, атаки стали відповіддю на спроби Тегерана атакувати судна в Ормузькій протоці та американських військовослужбовців. Таким чином, заява про «майже повний контроль» над протокою та «знищення економіки» була зроблена в умовах триваючого активного військового конфлікту, а не в період дипломатичного перемир'я.

Значення заяв для регіональної динаміки

Звернення Трампа до іранського населення з риторичним запитанням про повстання є новим елементом психологічної війни в рамках американсько-іранського протистояння. Якщо раніше подібні сигнали обмежувалися непрямими натяками або заявами через третіх осіб, то пряма публікація в Truth Social, адресована як іранській аудиторії, так і міжнародним спостерігачам, підвищує ставки. Для Тегерана це створює додаткову внутрішню напруженість: режим змушений водночас відбивати зовнішній військовий тиск і придушувати потенційну внутрішню нестабільність, яку, на думку Вашингтона, його власні дії провокують. Для міжнародного спільноти подібні заяви поглиблюють невизначеність щодо того, якими є реальні цілі американської кампанії — примушування до переговорів, зміна режиму або, як стверджує сам Трамп, просто утримання «вигідної позиції».