Туреччина та Катар підписали угоду про взаємну оборону та ще чотири документи у Стамбулі

Підписання в резиденції Долмабахче

У п'ятницю, 13 листопада 2026 року, в президентській резиденції Долмабахче у Стамбулі президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган та емір Катар шейх Тамім бін Хамад Аль Тані підписали угоду про взаємну оборону. Зустріч пройшла в рамках 12-го засідання Вищого стратегічного комітету двох країн: лідери спочатку провели бесіду віч-на-віч, потім переговори за участю делегацій, після чого відбулася церемонія підписання. За підсумками засідання сторони оформили п'ять документів, ключовим з яких стала оборонна угода, підписана власноруч Ердоганом та Аль Тані.

Що передбачає оборонна угода

Згідно із спільною заявою двох країн, договір спрямований на зміцнення спільної оборони та внесок у регіональну безпеку і стабільність. Його центральна мета — вироблення спільної позиції у разі зовнішнього збройного нападу на одну зі сторін, Туреччину чи Катар, або на обидві одночасно. У заяві підкреслено, що угода відображає зобов'язання двох країн захищати свій суверенітет і територіальну цілісність. Сторони також домовилися проводити консультації з питань загроз їхній безпеці та оборонній політиці, а до напрямів співробітництва віднесено спільні військові навчання, проекти в оборонній промисловості та підготовку персоналу. При цьому в поширеній спільній заяві не наводяться подробиці про конкретні військові зобов'язання сторін на випадок можливого нападу.

Пакет із п'яти документів

Окрім оборонної угоди, на церемонії було підписано ще чотири документи. Меморандум про співробітництво у галузі захисту прав споживачів, контролю та нагляду за ринком підписали міністр торгівлі Туреччини Омер Болат та міністр торгівлі і промисловості Катару шейх Фейсал бін Тані бін Фейсал Аль Тані. Угоду про співробітництво у сфері освіти підписали міністр національної освіти Юсуф Текін та державний міністр Катару доктор Мохаммед бін Абдулазіз Аль Хулайфі. Меморандум про співробітництво у питаннях миру, примирення і врегулювання конфліктів, а також спільну заяву за підсумками 12-го засідання комітету підписали міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан і прем'єр-міністр, міністр закордонних справ Катару Мухаммед бін Абдурахман Аль Тані. Ердоган заявив, що оборонна угода надасть відносинам між двома країнами нового виміру, і висловив намір розширювати співробітництво в оборонній промисловості, а також розвивати та диверсифікувати партнерство в енергетиці.

Контекст: Мекканський пакт і угода «Бедір»

Новий договір вписується в ширшу систему оборонних зв'язків Анкари. У серпні 2026 року Туреччина підписала з Пакистаном і Саудівською Аравією Мекканську спільну оборонну угоду, згідно з якою збройний напад на одну з трьох країн вважається нападом на всі три. Крім того, до спільної заяви Туреччини та Катару включено чотиристоронню угоду «Бедір», учасниками якої також є Пакистан та Індонезія; цей документ покликаний посилити оборонне співробітництво в галузі спільного виробництва, розвитку технологій, обміну інформацією та ланцюжків постачання. Обсяг нової турецько-катарської угоди розкривається в окремій спільній заяві двох країн.

Регіональний порядок денний: Перська затока, Газа, Сирія та Лівія

Під час переговорів лідери обговорили регіональні події. Ердоган заявив, що Туреччина продовжуватиме співробітництво з Катаром, щоб не допустити нового спалаху війни в Перській затоці та спонукати сторони до пошуку дипломатичного рішення. Лідери також обговорили удари Ізраїлю по Газі та гуманітарну ситуацію в регіоні, розвиток подій у Сирії та останню обстановку в Лівії. У спільній заяві Туреччина та Катар підкреслили, що розбіжності між США та Іраном мають бути врегульовані дипломатичним шляхом, закликали відновити безпечний прохід через Ормузьку протоку та домовилися про збільшення гуманітарної допомоги Газі й координацію зусиль з відновлення регіону.

Оцінки аналітиків

За оцінками військових аналітиків, підписання пакту про взаємну оборону пов'язане зі зростанням напруженості навколо Ірану та сумнівами країн Затоки в надійності американських гарантій безпеки; документ, на їхню думку, відкриває дорогу до оперативного розгортання в Катарі турецьких сил. Ці оцінки носять аналітичний характер і не входять до тексту офіційної спільної заяви, де конкретні військові зобов'язання сторін не розкриваються.