У жовтні 2026 року Центр малих планет Міжнародного астрономічного союзу офіційно повідомив про відкриття нового тимчасового супутника Землі — астероїда 2026 QQ8. Об'єкт був вперше помічений ще в серпні поточного року угорським астрономом Крістіаном Шарнецкі, проте публічне підтвердження його статусу прийшло лише через два місяці. За наявними оцінками, діаметр астероида становить лише 1–2 метри, а відстань від Землі перевищує 500 000 км — це значно далі, ніж Місяць. Астрономи вважають, що гравітаційне захоплення відбулося у квітні 2026 року, а вже в найближчі пару місяців об'єкт покине околиці нашої планети та повернеться на геліоцентричну орбіту.
Що таке «мінілуна» і чим вона відрізняється від квазілуни
Термін «мінілуна» (mini-moon) застосовується до невеликих астероїдів, які на якийсь час потрапляють у гравітаційне поле Землі та починають обертатися навколо неї як повноцінний, хай і крихітний, супутник. Це принципово відрізняє їх від так званих квазілун — астероїдів, які рухаються орбітою, близькою до земної, але гравітаційно з нашою планетою не пов'язані. «Квазілуни цікаві тим, що вони не обертаються навколо нашої планети так, як Місяць, — вони просто перебувають поблизу нас», — пояснює доктор Дженіфер Міллард, астроном, у коментарі Бі-бі-сі. Один із яскравих прикладів квазілуни — астероид 2025 PN7, виявлений у серпні 2025 року та рухомий практично синхронно із Землею вже кілька десятиліть.
Рідкість явища: лише п'ять відомих випадків
За даними некомерційної організації The Planetary Society, що займається популяризацією космічних досліджень, до відкриття 2026 QQ8 було зафіксовано лише чотири подібні тимчасові супутники, і жоден із них сьогодні не обертається навколо Землі. Остання мінілуна, 2024 PT5, спостерігалася в серпні 2024 року. Її довжина становила близько 10 метрів, а подальший аналіз хімічного складу дозволив припустити, що об'єкт міг бути фрагментом Місяця, викинутим у космос у результаті падіння астероида в далекому минулому. 2024 PT5 провів в околицях Землі лише кілька місяців, після чого пішов у глибокий космос. За оцінками низки астрономів, у 2055 році він знову пройде поблизу нашої планети.
Чи небезпечні «примарні місяці» для людства
Попри те, що за астрономічними мірками ці об'єкти перебувають відносно близько, вони ніколи не наближаються до Землі настільки, щоб становити загрозу. Навіть у найближчій точці їхня відстань від планети в кілька разів перевищує місячну. «Це не так, що вони з криком вилітають із темряви, — пояснює доктор Міллард. — Якби вони наближалися до нас, це відбувалося б дуже повільно, ми б заздалегідь помітили їх». Таким чином, астероїд 2026 QQ8, як і його попередники, становить виключно науковий інтерес, а не потенційну небезпеку для земної цивілізації.
Загадка «примарних місяців» залишається відкритою
Крім мінілун і квазілун, у науковій літературі згадуються так звані «примарні місяці» — гіпотетичні вихрові хмари космічного пилу, що рухаються тією ж орбітою, що й Земля, і здатні перебувати попереду або позаду нашої планети. Єдиної наукової думки про те, чи існують вони насправді, поки не склалося. Доктор Міллард зазначає, що в міжпланетному просторі присутня величезна кількість пилу, і не здивувалася б, якби частина її захоплювалася гравітаційно стійкими точками на орбіті Землі. Поки що, втім, жоден такий об'єкт не підтверджений спостережливо, і 2026 QQ8 залишається першим за два роки реально зафіксованим тимчасовим супутником нашої планети.
