Японська мова та культура спілкування в Японії повні нюансів, які легко можуть збити з пантелику іноземця. Звичне «так» у розмові не завжди означає згоду, а слова з однаковим звучанням можуть позначати зовсім різні речі — від дощу до солодощів, від паличок для їжі до моста. Про ці та інші особливості японського спілкування в інтерв'ю Styler розповіла вчителька японської мови Катерина Філенко, яка під час навчальної поїздки до Японії спостерігала місцеві правила поведінки зсередини.

Традиція «підтакування»: слухають, але не обов'язково погоджуються

За словами Катерини Філенко, в японському спілкуванні вкорінилася традиція підтакування: співрозмовник реагує на слова короткими ствердними відповідями, щоб показати, що уважно слухає і розуміє почуте. Проте, як наголошує викладачка, таку реакцію не варто автоматично приймати за підтвердження того, що людина поділяє вашу думку або погоджується з вашою пропозицією. «Я б сказала, що в Японії існує традиція „підтакування“. Вони так роблять, щоб показати, що тебе слухають. Але чи дійсно вони згодні з тим, що ви говорите? З цим треба бути обережним», — пояснила вона.

Однакове звучання — різні значення

Ще одна складність для іноземців — слова, які звучать однаково або дуже схоже, але мають різні значення. У таких випадках вирішальними стають контекст, вимова та інтонація. Саме тому під час розмови важливо звертати увагу не лише на окремі слова, а й на загальний контекст, особливо в діловому спілкуванні, де від відповіді співрозмовника можуть залежати домовленості та рішення. При цьому, за спостереженнями викладачки, допущена іноземцем помилка не обов'язково стає проблемою: японці, на її суб'єктивне враження, не очікують від людей, які лише вивчають мову, досконалого володіння нею. «Що стосується японських слів, то оскільки ми іноземці, на мій суб'єктивний погляд — вони не очікують від нас багато», — розповіла Катерина.

Пунктуальність як частина першого враження

Особливості спілкування в Японії починаються ще до першого сказаного слова. Під час навчальної поїздки учасники делегації постійно попереджали одне одного про важливість пунктуальності: там краще приходити не просто вчасно, а приблизно за п'ять хвилин до призначеної зустрічі. Навіть невелике запізнення, за словами викладачки, може вплинути на перше враження про людину. «Ми можемо запізнюватися в Україні, але для японців краще приходити вчасно, за 5 хвилин до початку. Ще до першого сказаного слова ви вже можете справити про себе враження», — пояснила вона. Вона також звернула увагу на повагу до особистого простору та на те, що дружнє спілкування і ділова зустріч передбачають різні мовні й комунікативні нюанси.

Правила громадського простору: від куріння до чистоти

У громадських місцях японці дотримуються низки правил поведінки: зокрема, не їдять на ходу і не сидять на землі чи на сходах. На окрему увагу заслуговує ставлення до куріння — за спостереженнями Катерини, у громадських місцях і на вулицях не курять, за винятком спеціально відведених зон. Вразило викладачку і те, що на вулицях японських міст немає звичних смітників: діє принцип залишати після себе місце чистим або навіть робити його чистішим, щоб ним могли комфортно скористатися інші люди. «У них діє правило — залишити після себе чистоту або зробити ще чистішим, щоб після тебе теж могли скористатися. Це діє скрізь — у парку, в туалеті, в кафе. Ну і так, у них на вулиці немає смітників», — розповіла вона. Туристам, за її словами, слід бути готовими забирати сміття із собою, а не залишати його в громадському просторі. Вона навела приклад із поїздки: коли вона забула пакет із покупками в магазині і повернулася приблизно за 15 хвилин, речі залишалися на тому ж місці.

Дисципліна як питання безпеки

Японську дисципліну, на думку Катерини Філенко, не варто пояснювати лише ввічливістю чи вихованістю: значна частина правил пов'язана з безпекою. Японія регулярно стикається із землетрусами, цунамі та аномальною спекою, тому правила поведінки в метро та інших громадських просторах допомагають уникнути небезпеки і не наражати на неї інших людей. Під час поїздки Катерина сама стала свідком землетрусу в Кумамото: у місці проживання делегації знаходилися каски та інформаційні буклети з інструкціями на випадок надзвичайних ситуацій, а учасникам рекомендували тримати при собі певну суму готівки — на той випадок, якщо після землетрусу зв'язок перестане працювати.