2 листопада на півночі Англії колишній британський десантник Карл Бушбі обійняв свою плачучу матір, тим самим завершивши пішу кругосвітню подорож, яка тривала 28 років. Подія пройшла на тлі щільного скупчення журналістів і зевак із камерами та смартфонами: Бушбі, повернувшись додому з сивими пасмами та обвітреним обличчям, став об'єктом уваги як на батьківщині, так і у світових ЗМІ. На наступній пресконференції він зізнався, що «для нього було майже шоком знову побачити свою матір після настільки довгої перерви», зазначивши, що за ці роки «ми всі сильно змінилися».

Від парашютного полку до прямої лінії на карті

У молоді роки Бушбі служив у парашютному полку британської армії. Після розлучення, за його власними словами, він накреслив пряму лінію на карті світу та вирушив у пішу кругосвітню подорож, узявши з собою лише намет, кілька сотень доларів та дешевий пластиковий фотоапарат. Старт маршруту було дано 1 листопада 1998 року в чилійському Пунта-Аренасі. За час шляху він подолав пішки понад 50 000 км, пройшовши через чотири континенті та 30 країн, щоб повернутися додому.

Маршрут без кораблів та літаків

Ключовою умовою подорожі було виключення будь-яких засобів пересування: Бушбі відмовився від кораблів, літаків та іншого транспорту. Він перетинав рухомі крижані щити через Берінгову протоку, перепливав Каспійське море та Ла-Манш. За його словами, він пообіцяв не повертатися, доки не завершить шлях повністю суходолом. Шлях був небезпечним: мандрівник розповідав, що його затримували в Панамі та Росії, а в Мексиці йому погрожували зброєю.

Плани на 10 років перетворилися на майже три десятиліття

Спочатку Бушбі планував присвятити примхливому випробуванню близько 10 років, проте реальні терміни виявилися незрівнянно більшими. Фінансова криза 2008 року вичерпала фінансування з боку донорів, пандемія COVID-19 у 2020 році та численні бюрократичні перешкоди при перетині міжнародних кордонів перервали маршрут на багато років. Сам Бушбі уточнив, що з 28 років у дорозі він дійсно багато ходив пішки лише близько 15 років. Почав він подорож у 29 років і повернувся додому у 57.

Монотонність та плани після фінишу

Описуючи важкі ділянки, мандрівник говорив про монотонність: «Мені доводиться перебувати в пустелях, і пейзаж не змінюється день у день, тиждень за тижнем. Це трохи зводить мене з розуму. В Арктиці те ж саме». В останні дні поїздки він ділився побоюваннями щодо завершення маршруту і не знав, що робитиме далі. Тепер, повернувшись додому, колишній десантник планує найближчими тижнями провести турне по Англії з виступами та є співавтором документального фільму про свою пригоду.