Інтеграція України в єдиний європейський ринок електроенергії зіштовхується із системною проблемою, яку Київ досі не зміг закрити: багатомільярдні борги на балансувальному ринку. Про це 8 вересня 2026 року заявив директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко в ефірі YouTube-подкасту «Енергобудні», на який звернула увагу видання РБК-Україна. За його словами, європейська сторона вибудувала чітку і, по суті, незмінну позицію: спочатку — вирішення проблеми заборгованості, потім — злиття ринків. Поки цей порядок не дотримується, розмова про повне приєднання залишається, за вираженням самого Харченка, «надто абстрактною».

Позиція Європи: «Вирішіть борги — і ми вас приєднаємо»

Харченко підкреслив, що формулювання європейської сторони не є разовим чи ситуативним. «При тому, що європейці кажуть: „Вирішіть проблему боргів, а потім ми вас приєднаємо“. Ну, це така усталена позиція з європейського боку, що ми не можемо приєднати ринок, який викривлений боргами, тобто там неможливо працювати», — цитує експерта РБК-Україна. Іншими словами, Брюссель і регулятори ENTSO-E розглядають український енергоринок як об'єкт, який у поточному стані не відповідає базовим вимогам прозорості та фінансової стійкості, закладеним у європейську енергетичну архітектуру. Поки балансувальний ринок України генерує непрозорі зобов'язання, будь-які технічні протоколи про синхронізацію мереж залишаються на папері.

Балансувальний ринок як «крива» система

Центральне місце в аргументації Харченка посідає саме балансувальний ринок — механізм, який забезпечує миттєве рівновагу між генерацією та споживанням електроенергії. В Україні, за словами експерта, на цьому сегменті накопичені борги, які «викривляють нормальну роботу системи і роблять її несумісною з європейськими правилами». В європейській моделі балансувальний ринок функціонує на основі чіткої фінансової дисципліни: оператор системи передає точні дані про дисбаланси, а учасники розраховуються в установлені строки. В українській практиці, навпаки, значна частина зобов'язань не погашається, що створює «кривизну» в даних, на основі яких європейські оператори мають приймати рішення щодо потоків потужності. Харченко прямо заявив: «Без вирішення проблеми боргів неможливо злити ринки. Це 100%».

Що потрібно зробити: конкретні показники та «каскадування»

Експерт підкреслює, що одного бажання «скоротити борги» недостатньо. Держава має визначити конкретні кількісні показники: до якого саме рівня необхідно знизити заборгованість, у які строки і яким механізмом. «По-хорошему там має бути каскадування, там вирішення проблем балансувального ринку — зниження рівня боргів настільки-то, так?», — каже Харченко. Під «каскадуванням» він розуміє послідовне усунення накопичених зобов'язань за рівнями: спочатку — найкритичніші, що блокують роботу системи, потім — системні. Без такого поетапного плану, за його оцінкою, сама ціль об'єднання ринків залишається декларативною і не може бути верифікована європейськими партнерами.

Ширший контекст: інвестори та відновлювана енергетика

Проблема боргів на балансувальному ринку не обмежується суто технічною стороною інтеграції. Як раніше зазначала голова Української асоціації відновлюваної енергетики Ольга Євстигнієва, системна заборгованість здатна завадити Україні повноцінно влитися в європейський енергоринок, позбавивши країну доступу до інвестиційного капіталу, який надходить саме в межах єдиного європейського контуру. Окремо галузеві аналітики вказували, що непрозорість та боргове навантаження на балансувальному ринку відлякують приватних інвесторів в енергетику: для будь-якого гравця, що розглядає вкладення в генерацію чи передачу, наявність «сірих» зобов'язань у системі означає непередбачуваний ризик. Таким чином, питання боргів водночас є і технічним бар'єром для синхронізації мереж, і економічним фактором, що визначає привабливість українського енергетичного сектору для зовнішнього капіталу.