Українська економіка, за оцінкою відомого економіста та екс-голови Ради НБУ Богдана Данилишина, входить у «небезпечну зону», в якій майже зупинилися темпи зростання обсягів виробництва, зростають виробничі витрати, звужуються експортні можливості та розширюється торговельний дефіцит. Додаткові удари по енергетиці, транспорту, складах і портовій інфраструктурі створюють додатковий тиск на ціни. Автор колонки для РБК-Україна підкреслює: повноцінної стагфляції в країні поки немає, але її ознаки вже формуються — слабка динаміка виробництва поєднується зі стійкою інфляцією та погіршенням пропозиції.

Цифри, які не залишають ілюзій

За оперативною оцінкою Держстату, реальний ВВП у другому кварталі 2026 року зріс лише на 0,6% порівняно з аналогічним кварталом минулого року та на 0,4% — до першого кварталу. Після падіння ВВП на 0,5% у першому кварталі це, за словами Данилишина, скоріше технічне відновлення, ніж перехід до стійкого зростання. Водночас у серпні річна споживча інфляція прискорилася до 8,1%, а базова також склала 8,1%. Окремі категорії подорожчали помітно сильніше: транспорт за рік — на 23,8%, пальне — на 38,7%, автомобільні пасажирські перевезення — на 39,1%. НБУ прогнозує прискорення інфляції до 10% до кінця 2026 року за зростання реального ВВП лише на 1,8%, а перебудова логістики після нових російських атак може додати ще 0,4–0,6 процентного пункту до річної інфляції.

Паралельні політики замість єдиного центру

Головна загроза, на думку експерта, — це не просто зростання цін, а поєднання кількох кризових процесів, на які відповідати виключно підвищенням процентної ставки неможливо. При цьому покладати всю відповідальність за стан економіки на Національний банк теж помилково. Данилишин стверджує, що провідну роль має відігравати саме Кабінет міністрів: ОВДП, програма «5-7-9%», компенсація процентних ставок та державні гарантії — це інструменти і зона відповідальності уряду. НБУ впливає на вартість грошей, банківські стимули та загальні фінансові умови, але не визначає, на що держава витрачає запозичені ресурси. Сьогодні, за його словами, відсутній цілісний центр економічної відповідальності: фінансова, боргова, кредитна, промислова, енергетична та монетарна політики існують паралельно і нерідко нейтралізують одна одну.

«Парамонетаризм» як наслідок несумісності

Уряд стимулює окремі галузі, але водночас підвищує податки та тарифи і запозичує кошти на внутрішньому ринку, не формуючи достатніх механізмів спрямування ресурсів у виробництво. Значна частина програм підтримує оборотний капітал і рефінансування старих зобов'язань, а не створення нових потужностей. Це породжує те, що автор називає українським парамонетаризмом: для більшої частини економіки діють дорогі гроші, а для окремих позичальників — бюджетно субсидійований кредит. Така система, підкреслює Данилишин, є наслідком не лише політики НБУ, а й несумісного монетарно-фінансового дизайну, за який уряд несе безпосередню відповідальність.

«Воєнний стан в економіці» — що це означає

Україна вже п'ятий рік живе в умовах повномасштабної війни, однак значна частина економічних рішень приймається так, ніби йдеться про тимчасове відхилення від мирного циклу. Автор закликає перейти від економіки воєнного часу де-факто до системно організованої воєнної економіки і формулює програму з семи кроків, ключовим серед яких є перетворення Уряду на єдиний центр військового економічного управління. Під «воєнним станом в економіці» Данилишин розуміє не тотальне державне регулювання, не загальну націоналізацію і не адміністративне встановлення цін, а спеціальний режим управління, за якого ринок залишається основним механізмом функціонування економіки, але уряд координує ключові напрямки. Критика регулятора, за його словами, не повинна ставати зручною заміною аналізу урядової політики.

Суперечливі дані

У наданих матеріалах є розбіжності в оцінках траєкторії економіки. Оперативна оцінка Держстату фіксує у другому кварталі 2026 року позитивний, хоча й мінімальний, ріст ВВП (0,6% у річному вираженні), що формально свідчить про технічне відновлення після спаду в першому кварталі. Водночас прогноз НБУ на весь 2026 рік виглядає суттєво стриманіше: зростання реального ВВП лише 1,8% за прискорення інфляції до 10%, з додатковим ризиком у 0,4–0,6 п.п. від перебудови логістики. Таким чином, одна й та сама ситуація описується як «відновлення» за квартальними даними і як «небезпечна зона» зі стагфляційними ризиками за річними прогнозами. Крім того, у дискусії про причини напруженості існують дві конкуруючі версії: позиція, що зводить проблему до монетарної політики та ставки НБУ, і позиція Данилишина, який переносить центр відповідальності на фінансову та промислову політику уряду. Обидві точки зору відображені в колонці, остаточного консенсусу щодо розподілу відповідальності між НБУ та Урядом джерела не фіксують.