В Україні діє механізм посмертного донорства органів, за якого людина ще за життя може дати згоду на вилучення своїх органів після смерті. Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів кардіолог-трансплантолог Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України Сергій Мохнатий. За його словами, щоб стати потенційним донором, достатньо заповнити заяву на сайті Українського центру трансплант-координації та приєднатися до реєстру. «Так людина приєднується до реєстру, і якщо з нею щось станеться, то згода родичів уже не потрібна», — пояснив трансплантолог. Якщо ж за життя така згода не була оформлена, рішення про вилучення органів після смерті узгоджується з родичами померлого.

Хто може стати донором: критерій смерті мозку

Потенційним донором органів може стати людина, у якої настав смертельний стан мозку, але при цьому інші органи продовжують функціонувати. Як зазначив Мохнатий, така ситуація може виникнути після важкого інсульту або дорожньо-транспортної пригоди. «Мозок людини вже не повинен працювати, а інші органи мають бути збережені», — наголосив лікар. Він наводив приклад із власної практики: у однієї з пацієнток стався геморагічний інсульт, що призвів до загибелі мозку, проте серце, печінка та нирки продовжували працювати. Після згоди родичів жінка стала донором одразу кількох органів. «Пацієнтка стала донором не лише серця, а й печінки та нирок», — розповів трансплантолог.

Чому не кожен загиблий у аварії може стати донором

Поширена помилка полягає в тому, що будь-яка людина, загибла внаслідок ДТП, автоматично стає потенційним донором. Мохнатий розвіяв цей міф: при аварії органи можуть отримати серйозні травми, що робить їх непридатними для трансплантації. «При аварії можуть постраждати органи. Тому не всіх загиблих можна розглядати як потенційних донорів», — пояснив лікар. Остаточне рішення про можливість використання органів конкретного донора приймають медики, оцінюючи стан кожного органу індивідуально.

Вік: медичне обмеження, а не заборона

З роками функціональний резерв органів природно знижується, і це враховується при оцінці придатності донора. Водночас Мохнатий уточнив, що вік старше 70–75 років є скоріше медичним обмеженням, ніж категоричною забороною на донорство. Це означає, що в окремих випадках органи літніх людей все ж можуть бути використані для трансплантації, якщо їхній стан це дозволяє. Остаточне слово в цьому питанні завжди за лікарями, які приймають рішення з урахуванням конкретної клінічної картини.

Суспільство змінюється: страх перед «незаконним вилученням» зникає

Трансплантолог відзначив, що ставлення українців до посмертного донорства поступово трансформується. За його спостереженнями, люди дедалі частіше самі цікавляться, як оформити згоду на донорство, а страху перед тим, що органи можуть бути використані незаконно, стає помітно менше. «Ніхто не знає, що нас чекає. Може статися так, що нам або нашим родичам знадобиться допомога. А згода інших людей на донорство може врятувати життя. Цю думку слід культивувати в суспільстві», — додав Мохнатий. Експерт наголошує, що популяризація ідеї донорства залишається важливим завданням для медичної системи та громадських інститутів.

Контекст: проривні трансплантації в Україні

Актуальність теми донорства органів в Україні підкреслюється недавніми клінічними досягненнями. У Центрі кардіології та кардіохірургії МОЗ України вперше в країні пересадили серце дитині, яка раніше перенесла складну операцію Фонтена. Крім того, у Львові 20-річному Віталію Дацу за 52 години пересадили два серця: перший орган зупинився одразу після трансплантації, проте друга операція пройшла успішно. Ці випадки демонструють, що без стабільної системи донорства та координації подібні операції були б неможливі.