У період з серпня по жовтень 2026 року аграрний сектор України стикається з критичним викликом: країна може не вивезти на зовнішні ринки близько 9 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції. За прогнозами експертів Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), дефіцит експортних потужностей у пікові місяці збору врожаю призведе до затримки валютної виручки на суму від 1,9 до 2,8 млрд доларів. Ситуацію ускладнює те, що саме цей період традиційно є ключовим для реалізації нового врожаю.

Дефіцит потужностей та логістичні «вузькі місця»

Згідно з розрахунками аналітиків, розрив між обсягом зібраного врожаю та можливостями його транспортування зростатиме з кожним місяцем. У серпні дефіцит складе близько 2,9 млн тонн, у вересні — 2,8 млн тонн, а до жовтня досягне піку в 3,3 млн тонн. Основна причина криється в обмеженості альтернативних маршрутів. Дунайські порти, які є важливою артерією експорту, залежать від рівня води та осадки суден, що обмежує їх пропускну здатність. Залізничні перевезення стикаються з лімітами пропускної здатності прикордонних переходів та перевантажувальної інфраструктури, а автомобільна логістика залишається економічно недоцільною для таких гігантських обсягів вантажів.

Економічні наслідки для агросектору

Найбільша частка невивезених обсягів припаде на зернові культури, насамперед пшеницю та кукурудзу. Хоча частину олійних культур можна переорієнтувати на західний кордон, цього недостатньо для компенсації загального дефіциту. За стриманим сценарієм, відкладена виручка складе 1,9 млрд доларів, однак при збереженні високих світових цін на зерно втрати можуть наблизитися до 2,8 млрд доларів. Важливо зазначити, що ці кошти не будуть втрачені остаточно — частина продукції буде експортована пізніше. Тим не менш, навіть тимчасова затримка створює серйозний тиск на ліквідність підприємств, змушуючи їх нести додаткові витрати на зберігання та накопичення запасів.

Вплив на світові ринки та геополітика

Скорочення поставок на 9 млн тонн означає тимчасове зменшення пропозиції аграрної продукції з Чорноморського регіону. Це змушує інші країни-експортери замінювати українські обсяги, що посилює конкуренцію за доступне зерно та підтримує високі світові ціни. Експерти зазначають, що ключовим фактором стане тривалість логістичних обмежень: якщо альтернативні маршрути швидко наростять пропускну здатність, експорт буде лише відкладено. Якщо ж проблеми збережуться довше, відкладена виручка ризикує перетворитися на прямі економічні втрати для всього агросектору України.

Пошук нових маршрутів: ініціатива через Молдову

У спробі пом'якшити ситуацію Київ розглядає можливість транспортування зерна через територію Молдови в румунський порт Констанца. Цей маршрут розглядається як безпечніший альтернативний шлях, здатний розвантажити дунайські термінали. Однак реалізація цього плану вимагає складної дипломатичної та економічної домовленості: Україна вимагає від партнерів 50% знижки від номінальної ставки за логістичні послуги, щоб зробити такий транзит економічно життєздатним для фермерів.