12 серпня 2026 року уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубинець на пресконференції в агентстві «Укрінформ» різко засудив дії російської сторони у питанні обміну полоненими. На його думку, Москва розгорнула масштабну медійну кампанію, метою якої є дискредитація України на міжнародній арені та створення хибного враження, ніби Київ «відмовляється» від своїх громадян, що перебувають у полоні.
Механізм маніпуляції: списки та затягування часу
Омбудсмен детально описав схему дій російських представників. Вони публікують списки полонених, яких, на їхню думку, Україна не хоче забирати. Однак, як наголосив Лубинець, українська сторона ніколи не відмовлялася від жодного військового полоненого, цивільного заручника чи дитини. «Ми готові забирати абсолютно всіх, кого нам готова віддати РФ», — заявив він.
Як тільки з'являються подібні списки, Київ негайно надсилає офіційні запити та підтверджує готовність до оперативного обміну. Замість реального співробітництва російська сторона запускає тривалі процедури погоджень, штучно затягуючи процес. Лубинець зазначив, що така тактика спрямована на те, щоб грати на емоціях родин зниклих безвісти, для яких полон залишається щоденною трагедією без відповідей на головні запитання: де їхні близькі і що з ними відбувається.
Суперечливі дані
Тоді як українська сторона наполягає на готовності до обміну та звинувачує РФ у саботажі, російські джерела дотримуються діаметрально протилежної точки зору. Так, у публікації від 12 серпня 2026 року на порталі «Газета.ru» представник російської сторони Лантратова звинуватила Україну в саботажі обміну, заявивши: «Києву потрібен піар, а не життя людей». На її думку, саме українська сторона затягує процеси та використовує тему полонених у пропагандистських цілях. Таким чином, ми спостерігаємо класичну ситуацію інформаційного протистояння, де кожна сторона звинувачує іншу у небажанні йти на поступки заради порятунку життів.
Контекст: повторний полон та блокування масштабних обмінів
Ситуацію навколо обміну ускладнюють нові факти, озвучені Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. Станом на кінець липня 2026 року було зафіксовано 20 випадків, коли російські військові, раніше обміняні, повторно здавалися в полон українській стороні. Це свідчить про те, що мотивація багатьох полонених — не ідеологічна, а прагнення до виживання та повернення додому.
Крім того, Дмитро Лубинець раніше повідомляв про блокування Росією масштабного обміну «1000 на 1000», який було анонсовано раніше. Це підтверджує тезу про те, що Росія готує нову інформаційну кампанію, намагаючись сформувати у західної аудиторії уявлення про нібито гуманне ставлення до українців, тоді як реальні механізми обміну перебувають у глухому куті через вину Москви.
