19 серпня 2026 року. Українська металургійна галузь, яка вижила в умовах п'яти років повномасштабної війни, стикнулася з безпрецедентною кризою. Ситуація на виробництві погіршується одночасним тиском зовнішніх та внутрішніх факторів: жорсткими торговельними обмеженнями Європейського Союзу, фактичною блокадою чорноморських маршрутів та різким зростанням логістичних витрат. Експерти попереджають, що галузь, яка формує 15% всього експорту країни, перебуває на межі колапсу.

Жорсткі квоти та загроза падіння експорту на 60%

З 1 липня 2026 року Європейський Союз ввів нові правила ввезення сталі, які експерти називають «смертельними» для українського експорту. Брюссель майже вдвічі скоротив річні квоти на безмитний імпорт, а будь-які поставки понад встановлений ліміт тепер оподатковуються митом у 50%. За оцінками аналітичного центру GMK Center, нова квота для України становить близько 1 млн тонн. Це може призвести до скорочення експорту української сталі до ЄС на 60% порівняно з показниками 2025 року.

«Замість підтримки з боку Європейського Союзу ми стикаємося з обмеженнями», — заявив операційний директор групи «Метінвест» Олександр Мироненко. ЄС залишається ключовим ринком збуту, на який припадає близько 80% експорту української сталі. Втрата цього каналу збуту ставить під загрозу існування цілих виробничих ліній.

Логістичний тупик та зростання тарифів

Окрім торговельних бар'єрів, галузь страждає від логістичного колапсу. Фактична зупинка роботи чорноморського експортного маршруту змушує металургів шукати альтернативи. Наприклад, «Запоріжсталь» змушена імпортувати коксівний вугілля через європейські порти, що збільшує собівартість продукції на 30–40 доларів за тонну.

Ситуацію погіршує зростання тарифів «Укрзалізниці» на 30%. Це створює кумулятивний ефект: рентабельність падає, а конкурентоспроможність на європейському ринку знижується. Українські виробники поступово втрачають позиції на користь турецьких, китайських та європейських компаній, які не несуть подібних витрат.

Економічні втрати та ризики для ВВП

Національний банк України (НБУ) оцінює сукупні втрати валютної виручки лише у другому півріччі 2026 року через блокування Росією портів приблизно в 2,5 млрд доларів. Однак експерти прогнозують, що сукупний ефект від усіх обмежень — квот, тарифів та логістики — може становити від 10 до 12 пунктів ВВП у 2026–2027 роках.

Галузеве об'єднання «Укрметалургпром» закликає уряд домагатися винятків для української металургії. Раніше депутати Європарламенту також зверталися до Єврокомісії з проханням переглянути підхід до застосування механізму CBAM (вуглецевий податок) та врахувати виняткові умови воєнного часу.

Суперечливі дані

Існує розбіжність у оцінках глибини кризи між представниками бізнесу та державними структурами. З одного боку, керівники підприємств, такі як Олександр Мироненко, заявляють про необхідність скорочення роботи частини виробничих ліній та простою до 50% потужностей «Запоріжсталі» через неможливість збуту готової продукції. З іншого боку, офіційні прогнози НБУ та Мінекономіки, хоч і визнають втрати, часто оперують більш оптимістичними сценаріями адаптації галузі до нових реалій, не підтверджуючи дані про масові зупинки виробництва. Це створює невизначеність у питаннях подальшого фінансування та підтримки сектору.