Український туризм останніми роками змінюється не лише під тиском війни, а й під впливом того, як самі дестинації представляють себе країні та світу. Одним із маркерів такого визнання став міжнародний проєкт Best Tourism Villages, який реалізує UN Tourism — спеціалізована структура ООН у сфері туризму. Його ідея не зводиться до вибору «красивих місць для відпочинку»: до списку потрапляють сільські громади, які демонструють, як туризм може підтримувати місцеву економіку, зберігати традиції, культурну спадщину та природне середовище. Ініціатива стартувала у 2021 році, і за перші роки зібрала сотні заявок із різних країн світу.
Як українські села потрапили до мережі ООН
Для України ця історія почалася у 2024 році, коли до міжнародної мережі Best Tourism Villages вперше увійшли одразу два населені пункти — Ворохта в Івано-Франківській області та Урич у Львівській області. Їхні заявки відбирали серед понад 260 учасників із понад 60 країн. У наступному, 2025 році, український список поповнили ще два закарпатські села — Колоочава та Синевирська Поляна. За підсумками 2024–2025 років в Україні вже четверо представників у цій міжнародній туристичній мережі, і кожен із них займає свою нішу: Ворохта — для тих, кому потрібні активність та курортна інфраструктура, Урич — для прихильників історії та незвичайних пам'яток, Колоочава — для занурення в культуру Карпат, а Синевирська Поляна — для природи та гірських маршрутів.
Візит глави UN Tourism: перший за десять років
Про українські села з міжнародним статусом знову заговорили в серпні 2026 року, коли Україну з одноденним офіційним візитом відвідала генеральна секретарка UN Tourism Шайха Насер Аль-Нувайс. Це був перший візит керівниці організації за час повномасштабної війни та перший приїзд генеральної секретарки UN Tourism в Україну за десять років. Під час візиту представники організації, Державного агентства розвитку туризму та українських громад обговорювали не лише майбуття галузі, а й уже наявні результати — зокрема окремо згадали чотири села, які отримали міжнародне туристичне визнання.
Чотири характери: від гірськолижного курорту до середньовічної фортеці
Головна особливість української «четвірки» — у їхній непохожості. Ворохту найчастіше асоціюють із гірськолижним відпочинком, але її туристична історія значно старша сучасних лиж та котеджів: дестинація сформувалася ще на початку XX століття, коли сюди прийшла залізна дорога, а разом із нею — готелі та пансіонати. Урич відомий середньовічною фортецею на скелях, Колоочава фактично побудувала свій туристичний образ навколо музейної спадщини, а Синевирська Поляна стала своєрідними воротами до одного з найвідоміших природних об'єктів українських Карпат. Спільне в них інше: турист приїжджає не просто «подивитися пейзаж», а отримати певний досвід — природний, історичний, етнографічний або спортивний.
Практичний сенс статусу для громад
Говорити про цей статус лише як про красиву нагороду було б неправильно: для громад він має цілком практичне значення. У концепції Best Tourism Villages туризм розглядається як інструмент розвитку сільських територій — можливість залучати партнерів, створювати робочі місця, підтримувати локальний бізнес, розвивати інфраструктуру і при цьому не втрачати власну ідентичність. Тому критерії програми стосуються не лише пам'яток: важливі культурні та природні ресурси, стан інфраструктури, соціальна та економічна складові, участь громади та те, наскільки туризм реально працює на розвиток території.
Нова хвиля: п'ять заявок на 2026 рік
Українські громади вже використовують досвід переможців попередніх років для наступних конкурсів. У 2026 році Україна подала ще п'ять заявок на участь у Best Tourism Villages: Опишня на Полтавщині, Вижниця та Криворівня на Івано-Франківщині, а також Меджибіж та Китайгород у Хмельницькій області. Результати відбору очікуються наприкінці року. Таким чином, чотири нинішні переможці — уже не поодинокі історії, а частина ширшого процесу, в якому українські громади поступово вчаться працювати з міжнародними туристичними стандартами.
