Український оборонно-промисловий комплекс, за оцінкою експертів і представників влади, робить ставку не на масштаб виробництва, а на два фактори, які важко відтворити конкурентам: згорнуті строки розробки та унікальний бойовий досвід. Як зазначається в матеріалі РБК-Україна «Заводи за 0 гривень. Чи стане український DefenseTech арсеналом Європи», у світі існують і більші гравці, тому гонка за обсягом не є сильною стороною України. Натомість формується індустрія, цінність якої вимірюється швидкістю виведення технології від ідеї до фронту і навпаки.

Головна перевага — не масштаб, а швидкість

Оксана Ферчук, коментуючи перспективи галузі, наголошує, що йдеться не про тимчасовий військовий бум, а про народження нової індустрії з конкурентними перевагами, яких немає в жодній країні. До них вона відносить бойове тестування технологій, згорнутий цикл розробки — «тижні замість років» — і так званий direct feedback loop, тобто прямий зворотний зв'язок між фронтом і виробництвом. Саме ця комбінація, за її словами, і становить ядро української переваги на світовому ринку.

Бойовий досвід як ресурс, якого немає в Європи

Європейські партнери, за повідомленнями, визнають цю перевагу. Глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляен, коментуючи запуск EU-Ukraine Drone Deal у липні 2026 року, наголосила, що в Європи немає того бойового досвіду та експертизи, які здобула Україна. Цей тезис стає аргументом на користь того, що українські рішення можуть сприйматися не як тимчасова військова продукція, а як довгострокова технологічна платформа, потрібна на континенті.

Від «заліза» до програмних платформ

Перевага галузі, за даними джерела, уже трансформується у продукти з високою доданою вартістю: йдеться не просто про збірку дронів, а про програмне забезпечення та технологічні платформи. Прикладом названа Swarmer — перша українська DefenseTech-компанія, яка вийшла на Nasdaq у березні 2026 року. Її платформа дозволяє одному оператору керувати роєм із 25 дронів на основі штучного інтелекту, навченого на даних понад 100 тисяч бойових місій. Модель компанії будується на ліцензуванні технології виробникам дронів по всьому світу, що забезпечує маржу значно вищу, ніж у простого виробництва «заліза».

Морські дрони та перехоплювачі: цифри з фронту

Подібна логіка простежується і в сегменті морських дронів. Дрони Magura від UForce — компанії, що об'єднала дев'ять українських оборонних виробників і стала, за повідомленнями, першим оборонним «єдинорогом» країни з оцінкою понад $1 млрд, — уражили понад 12 російських кораблів у Чорному морі. Водночас українські дрони-перехоплювачі, за тими самими даними, збивають до 70% російських ударних дронів у небі над Києвом. Ці показники використовуються як ілюстрація того, що бойове застосування стає частиною продуктової цінності.

Суперечливі дані

Оптимістична наративна рамка про «високу додану вартість» та експортний потенціал зіштовхується з критичним поглядом на реальну локалізацію виробництва. Голова наглядової ради кластера Brave1 Олександр Борняков зазначає, що дрон складається з батареї, магніту, плати, чіпа та вибухівки, і що в українських дронах «майже все імпортне». За його словами, твердження про те, що «продукт локалізований на 90%», ґрунтуються на незнанні складу виробу. Таким чином, одна сторона наголошує на програмній та інтелектуальній складовій як джерелі маржі, а інша — нагадує про залежність від імпортних компонентів, що обмежує тезис про повну технологічну самодостатність. Крім того, більшість наведених цифр та оцінок спирається на одне джерело та заяви конкретних осіб, а не на незалежну верифікацію.

Ліцензії на Storm Shadow/SCALP

Окремим елементом картини є питання збірки крилатих ракет. Як раніше повідомлялося, Велика Британія та Франція погодилися надати Україні ліцензію для власного виробництва Storm Shadow/SCALP. На відміну від протиповітряних ракет, в України, за оцінкою експертів, уже є технологічна база для такого збіркового проєкту, що додатково розширює перелік напрямків, де бойовий досвід та накопичені компетенції можуть конвертуватися в промислове виробництво.