Удар по «харчовим ланцюгам»: як атаки РФ на логістику додають 3–12% до ціни кожного товару в Україні

Понад 4,5 року повномасштабної війни український рітейл демонстрував операційну адаптацію, однак масовані цільові атаки Росії на логістичну інфраструктуру влітку 2026 року нанесли галузі один із найважчих ударів за весь час конфлікту. Ворог цілеспрямовано уражав великі розподільчі центри (РЦ) в Київській області та в регіонах, перетворивши логістику, роками оптимізовану заради подешевлення кожної копійки в чеку, на критичну точку ризику. За інформацією, зібраною РБК-Україна, лише оціночна сукупна сума прямих збитків окремих гравців ринку перевищує 24,7 млрд гривень (орієнтовно 594,2 млн доларів за середнім курсом НБУ за 2025 рік). При цьому масового дефіциту на полицях вдалося уникнути: мережі перейшли на роботу «з коліс» і вимушену децентралізацію, але кожен такий маневр додає до кінцевої вартості товару від 3% до 12% так званої «військової націнки».

Масштаб руйнувань: 61 кейс і сектори під ударом

До аналізу РБК-Україна включено 61 конкретний кейс шкоди, при цьому співвідношення дистрибуції до виробництва становить 43:18. Удар припав на сектори food, non-food, e-commerce та паливний рітейл; значні збитки зазнали також виробники. За оцінкою консалтингової компанії Pro-Consulting, непрямі втрати складського господарства України внаслідок літніх обстрілів становлять майже 6 млрд доларів. Таким чином, сукупний економічний ефект — прямі та непрямі втрати, втрачені потужності, перенаправлення потоків і зростання страхових премій — вимірюється десятками мільярдів гривень і торкається всього ланцюга від заводу до полиці супермаркету.

Як війна переписе ціну: від собівартості до «військової націнки»

У класичній економіці ціна на полиці являє собою зважений компроміс між собівартістю, конкуренцією та витратами на утримання магазину. У умовах війни до цієї формули додаються витрати на логістику по обхідних маршрутах, резервування потужностей, безпеку персоналу та відновлення після атак. Виконавчий директор Союзу молочних підприємств України Арсен Дидур зазначає, що історично великі рітейлери зконцентрували понад 60% ринку, а від 23% до 30% у витратах виробника продуктів харчування припадало саме на логістику до полиці, яка осідала в рітейлі у вигляді маржі. Тепер ця логістична складова багаторазово зросла: зникнення одного вузла змінює маршрути, збільшує запаси в інших точках, кількість перевезень і час доставки. Підприємці змушені витрачати кошти на розсередження потужностей, щоб забезпечити виживання персоналу та збереження товарів, а не лише заради оптимізації витрат.

Від hub-and-spoke до децентралізації: історичний розворот

Розподільчий центр існує заради подешевлення доставки: постачальники завозять товар в один хаб, звідки формується змішана відправка для магазинів. Це класична радіальна модель hub-and-spoke, розвиток якої в цивільному рітейлі почався наприкінці XIX — на початку XX століття завдяки поштовим гігантам Montgomery Ward і Sears. У 1970–1980-х роках Walmart масштабувала модель, поєднавши регіональні РЦ, власну логістику та cross-docking (перевантажувальну операцію через склад) і перетворивши систему на конкурентну перевагу. Друга світова війна, у свою чергу, стала періодом активного розвитку, стандартизації та масштабування військових систем розподілу: тоді були відпрацьовані великі структури регіональних вузлів, пріоритизація, палетизація, перевантаження та контроль запасів, частина яких згодом перейшла в цивільну логістику. Економіка системи проста: один великий склад дешевше обслуговувати, ніж безліч малих. Але нинішня війна перетворила сам принцип концентрації на ціль — рітейлер тепер рахує не лише вартість роботи РЦ, а й ціну його втрати.

Fresh-категорії в зоні максимального ризику

Найгостріша ситуація склалася в категоріях із коротким терміном придатності. За оцінкою CEO Бюро інвестиційних програм і засновника GreenInvest Олександра Бондаренка, в Києві та Київській області знищено близько 80–100 тис. кв. м холодних складів. Це означає, що навіть при збереженні виробництва та імпорту переробка, зберігання та дистрибуція швидкопсувної продукції (молочні продукти, м'ясо, овочі, фрукти) стають кратно дорожчими. Мережі змушені скорочувати асортимент fresh-товарів, збільшувати частку заморожених та консервованих позицій, а також перестраювати ланцюги постачання на коротші, але дорожчі маршрути. Для споживача це виражається не в порожніх полицях, а в тихому, але стійкому зростанні цін на базові продукти.

Протирічливі дані

При зіставленні цифр із різних оцінок виникає розбіжність у масштабах і методології підрахунку. РБК-Україна наводить 24,7 млрд гривень як «оціночну сукупну суму прямих збитків окремих гравців» на основі 61 кейсу, тоді як Pro-Consulting оцінює непрямі втрати складського господарства в 6 млрд доларів (що за курсом 2025 року становить близько 250+ млрд гривень). Різниця пояснюється тим, що перша цифра фіксує підтверджений прямий збиток конкретним компаніям, а друга — моделює системний ефект по всьому сектору, включаючи втрачений прибуток, зростання страхових тарифів і витрати на відновлення. Крім того, у тексті джерела згадується оцінка «за даними Dragon…», яка в наданій редакції обривається і не може бути верифікована. Таким чином, реальний сукупний збиток може як перевищувати, так і укладатися в наведені рамки залежно від горизонту розрахунку та включеності непрямих ефектів.