Всесвітній економічний форум (ВЕФ) спільно з видавництвом Frontiers представив новий звіт, у якому перелічено десять технологій, здатних до 2030 року суттєво скоротити викиди шкідливих речовин, знизити залежність від ключових постачальників викопного палива та забезпечити надійне енергопостачання для більшої кількості людей. Як зазначають автори звіту, необхідні рішення вже існують — у лабораторіях та на дослідних установках, — проте для їх масштабного впровадження в будинки, заводи та електромережі потрібне передусім фінансування. «Грошей краще побільше», — резюмують дослідники, наголошуючи, що технічна готовність не є головним обмеженням на шляху до декарбонізації енергетики.

Планетарні межі: сім із дев'яти вже перевищено

Звіт спирається на дослідження Потсдамського інституту вивчення кліматичних змін (PIK), чиї вчені ще у 2009 році запропонували концепцію «планетарних меж» — набору показників стану ключових характеристик Землі, вихід за межі яких потенційно загрожує стійкості життя на планеті. До таких параметрів належать рівень закислення океану, скорочення біорізноманіття, зміна хімічного складу атмосфери та інші. За даними, наведеними у звіті, до 2026 року на Землі перевищено сім із дев'яти планетарних меж. Причому переважна більшість загроз, що несуть ризик виходу за ці межі, пов'язана з енергетикою або сферами, які безпосередньо від неї залежать.

Енергетика як системний фактор

Від того, яким чином виробляється енергія, багато в чому визначається кількість вуглецю, що потрапляє в атмосферу, і швидкість закислення океанів. Це, своєю чергою, впливає на використання землі, водних ресурсів і корисних копалин, а також на те, наскільки ефективно суспільства справляються з аномальною спекою та іншими кліматичними потрясіннями. Саме тому у звіті кожна з десяти технологій оцінюється не лише з погляду її прямого впливу на викиди, а й через призму впливу на планетарні межі, соціальну рівність та енергетичну безпеку. Автори зважують переваги та недоліки кожної технології для планети, для людей і для систем, що забезпечують енергопостачання.

Від лабораторії до електромережі: проблема впровадження

«Багато з необхідних нам енергетичних рішень уже існують у лабораторіях. Проблема полягає в тому, щоб впровадити їх у будинки, на заводи та в електромережі достатньо швидко, щоб це мало значення», — заявив Фредерік Фентер (Frederick Fenter), головний редактор Frontiers. За його словами, відкритість науки прискорює процес, дозволяючи інженерам, керівникам компаній та урядам спиратися на результати спільних досліджень. Звіт, за задумом авторів, надає достовірні дані тим, хто приймає рішення щодо зміцнення енергетичної безпеки за одночасного зниження збитку для клімату.

Пісок, глина та іржа: несподівані сировинні основи

Серед десяти технологій, відібраних для звіту, фігурують рішення, які використовують як базову сировину матеріали, що сьогодні сприймаються як відходи або вторинні ресурси: пісок, глину і навіть іржу. такий підхід відображає загальний тренд циркулярної економіки в енергетиці — перехід від видобутку нових копалин до повторного використання вже наявних у довкіллі та у промислових відходах речовин. Візуалізація, що супроводжує публікацію звіту, наочно демонструє цей зв'язок: на передньому плані — купи піску, глини, руди та каменю, на задньому — сонячні панелі, вірогенератори, модульні енергоблоки та реактори, а над усім цим — зображення Землі з перевищеними планетарними межами. Символічно, але й змістовно: саме поєднання «низькотехнологічної» сировини з високотехнологічними енергоустановками автори розглядають як основу стійкої енергетики найближчого десятиліття.

Що далі: фінансування та політична воля

Головний висновок звіту ВЕФ та Frontiers полягає в тому, що технологічний бар'єр для декарбонізації до 2030 року вже значною мірою подолано. Обмежувальним фактором залишається капітал: масштабування лабораторних прототипів до промислового рівня вимагає значних інвестицій як з боку приватного бізнесу, так і з боку держав. В умовах, коли сім із дев'яти планетарних меж уже порушено, швидкість впровадження стає критичним параметром. Звіт адресований передусім тим, хто формує енергетичну політику та інвестиційні стратегії, і покликаний слугувати доказовою базою для прийняття рішень на національному та міжнародному рівнях.