На зустрічі Геологічного товариства Америки (GSA) у Денвері було представлено дослідження, яке ставить під сумнів усталену картину «великої п’ятірки» масових вимирань. Згідно з результатами роботи, проведеної за допомогою нової ШІ-моделі OneStrata, три з п’яти відомих масових вимирань не були раптовими катастрофами, а тривали мільйони років. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікації Geological Society of America.
Як ШІ-модель переписала палеонтологію
Керівником дослідження виступив професор Шучжун Шень з Нанкінського університету (Китай) разом із групою колег. В основі роботи лежить модель OneStrata, побудована на архітектурі трансформера і працююча за принципом великих мовних моделей (LLM): алгоритм передбачає «наступне значення» у послідовності. Проте замість текстових токенів OneStrata навчалася на масиві палеонтологічних даних OneStratigraphy, що містить інформацію про мільйони скам'янілостей, зібраних у десятках тисяч точок по всій планеті. Раніше вчені об'єднували скам'янілості у групи, що охоплюють періоди тривалістю в кілька мільйонів років, через що зміни, які відбувалися за коротші проміжки часу, залишалися невидимими для традиційних методів. Нова модель дозволила деталізувати часову шкалу з точністю до 1000 років — на порядки вище за колишні можливості.
«Велика п’ятірка» виявилася не такою різкою
Традиційно в історії Землі виділяють п'ять масових вимирань — від ордовицько-силурійського (близько 440 млн років тому) до крейдового, коли зникли наземні динозаври. Зазвичай їх сприймають як різкі переломні моменти, «перемикачі» в історії життя. Проте аналіз OneStrata показав, що три з п'яти подій — пізньодевонська, тріасова та крейдова — насправді тривали мільйони років. Пізньодевонське вимирання, що відбулося близько 360 млн років тому, тривало поступово: біорізноманіття скорочувалося приблизно протягом 50 мільйонів років. Це означає, що те, що в підручниках описується як одна «подія», насправді було тривалим процесом деградації екосистем.
Пермське вимирання — єдиний виняток
Єдиною по-справжньому стрімкою подією серед «великої п’ятірки» виявилося пермське вимирання (близько 252 млн років тому). За даними моделі, тоді більшість живих організмів зникла лише за 63 000 років — термін, геологічно нікчемний. Це підтверджує, що не всі катастрофи однакові: пермська подія справді була «різким ударом», тоді як решта три з п’яти — радше затяжна криза, яка накопичувалася мільйони років.
Застереження дослідників та суперечки в науковій спільноті
Шучжун Шень наголошує на важливому застереженні: модель будує криву загального біорізноманіття. За його словами, цілком можливо, що одні види активно вимирали, але на їхнє місце одразу приходили нові, тому загальна картина «виглядає плавною». Це не виключає локальних різких колапсів окремих груп організмів. Крім того, у науковій спільноті досі тривають дискусії щодо самого визначення масового вимирання: за різними оцінками дослідників, за всю історію Землі таких подій могло бути від 3 до 20. Єдиного критерію — який відсоток зникнення видів і за який термін кваліфікує подію як «масову» — поки не вироблено.
Шосте вимирання: що на нас чекає в геологічному літописі
Багато експертів вважають, що зараз наша планета переживає шосте масове вимирання, викликане антропогенними змінами клімату, втратою середовищ існування та іншими факторами. Автори публікації звертають увагу на парадокс: мільйони років потому нинішня криза в геологічних шарах також може виглядати лише як «розмитий епізод» в історії Землі — так само, як сьогодні ми бачимо на графіку плавні спуски, за якими ховаються катастрофи для конкретних видів. Це ставить додаткове питання про те, наскільки сучасна палеонтологія здатна вловити різкі зміни, якщо вони відбуватимуться на масштабі, співмірному з людською історією.
