У січні 2025 року система супутникового моніторингу зафіксувала на території Ефіопії подію, яку вчені називають безпрецедентною: вулкан Фентале, розташований у зоні Східно-Африканського рифту, виділив в атмосферу колосальну кількість метану та вуглекислого газу, не здійснивши при цьому виверження і не видавши на поверхню жодного літра лави. З 19 січня по 9 квітня 2025 року, за розрахунками дослідників, вулкан випустив не менше 38,2 ± 3,9 тис. тонн метану (CH₄) та понад 2,9 ± 1,0 млн тонн вуглекислого газу (CO₂). Пікова інтенсивність викиду метану досягала 157 ± 41 тонни на годину — показник, що перевищує типові значення для інших вулканічних систем приблизно в 10 000 разів і є співмірним із масштабними аварійними витоками на промислових газових об'єктах.
Хронологія виявлення: від теплової аномалії до підтвердження джерелом
Перші ознаки аномальної активності всередині кальдери Фентале були зафіксовані 14 січня 2025 року, коли супутники зареєстрували теплову аномалію. Приблизно через дев'ять годин на орбітальних знімках з'явилася хмара білого газу та конденсатної водяної пари. 19 січня європейський супутник Sentinel-5P виявив потужний шлейф метану, що простягнувся на південний захід від вулкана. Пізніше спостереження апаратів GHGSat з просторовою роздільною здатністю 25 × 25 м дозволили точно локалізувати джерело викиду безпосередньо в кальдері. У лютому супутник Tanager-1 додатково зафіксував кілька шлейфів CO₂. За перші 14 днів вулкан викинув понад 2,9 млн тонн вуглекислого газу — це найбільший зареєстрований в історії викид CO₂ з вулкана, що не супроводжувався виверженням.
Магма пройшла 50 кілометрів під землею, не досягнувши поверхні
Причиною викиду, за версією дослідників, стало впровадження магматичного тіла в земну кору. 17 грудня 2024 року в районі Фентале почався рух магми, який тривав до середини березня 2025 року. Магматичний об'єм близько 1,4 км³ перемістився під землею приблизно на 50 кілометрів у північному напрямку, так і не досягнувши поверхні. Для контексту: останнє задокументоване виверження Фентале сталося близько 1810 року, тобто понад два століття тому. Таким чином, вулкан продемонстрував здатність генерувати масштабні газові викиди без класичного виверження — сценарій, який раніше не був зафіксований у подібному масштабі.
Метан з осадових порід: механізм, який не вдалося підтвердити ізотопно
Вчені пов'язують походження метану не безпосередньо з магмою, а з осадовими породами, що залягають під вулканом. У районі Східно-Африканського рифту розташовані давні осадові басейни, що містять багаті на органічну речовину шари сланців, вапняків і пісковиків. При нагріванні магматичними інтрузіями органічна речовина може трансформуватися з утворенням метану. Ймовірно, газ накопичувався під непроникним шаром порід, що перешкоджав його виходу на поверхню. Впровадження магми порушило цю герметичну перешкоду, після чого накопичений газ почав інтенсивно виходити назовні. На користь цієї версії вказують геологічна будова району, характер і незвичайно великий об'єм викидів. Водночас дослідники прямо зазначають, що безпосередньо ізотопний склад метану з Фентале виміряти не вдалося, що залишає механізм у статусі добре обґрунтованої, але не повністю підтвердженої гіпотези.
Порівняння з промисловими аваріями та внесок у глобальний баланс
Основна маса метану — близько 33,8 тис. тонн — вийшла в атмосферу за перші 31 день, із середньою інтенсивністю 1090 тонн на добу. Для порівняння: під час аварії на газосховищі Aliso Canyon у Каліфорнії у 2015 році середній викид становив близько 866 тонн на добу, а під час аварії на газовій свердловині в Луїзіані у 2019 році — порядку 1289 тонн на добу. Проте сумарний викид Фентале становить менше 0,1% річних викидів метану нафтогазової промисловості. Після початкового піку інтенсивність викиду поступово знижувалася. У лютому 2025 року в кальдері сталося обрушення ґрунту об'ємом близько 56 млн м³, що супроводжувалося землетрусом магнітудою 6,0. Підвищена температура в районі вулкана, за даними моніторингу, зберігалася і в середині 2026 року.
Значення для науки: пропущене джерело парникових газів
Автори дослідження підкреслюють, що подібні епізодичні викиди можуть становити собою пропущене джерело природного метану, яке поки недостатньо враховується в глобальних оцінках надходження газу в атмосферу та в моделях вулканічних небезпек. Фентале дає сучасний, спостережуваний у реальному часі приклад процесів, які, ймовірно, відбувалися в далекому геологічному минулому, коли впровадження магми в осадові породи супроводжувалося масштабним вивільненням парникових газів. Вчені закликають до продовження та розширення супутникового моніторингу вулканів, розташованих у районах осадових басейнів, щоб встановити частоту подібних подій і оцінити їхній сукупний внесок у вуглецевий баланс планети.