Верховний Суд відмовив у позові про відшкодування моральної шкоди
Верховний Суд України відмовив жительці Одеської області у задоволенні позову про стягнення з держави-агресора 50 тисяч євро як компенсацію за моральну шкоду. Позовачка вимагала виплати за постійні повітряні тривоги та страх за життя, однак суд підтримав рішення нижчих інстанцій, вказавши на недостатність доказової бази. Згідно з позицією суду, сам факт війни та проживання в умовах регулярних повітряних тривог не є достатньою підставою для присудження грошової компенсації.
Юридичні підстави відмови
Рішення суду базується на процесуальних стандартах доказування, встановлених законодавством України про воєнний стан. Суд зазначив, що для отримання компенсації необхідно довести конкретні індивідуальні страждання та їхню пряму причинно-наслідковий зв'язок з діями відповідача. Абстрактний страх, який відчуває населення регіону, не підлягає грошовій оцінці в рамках цивільного позову. Суд підкреслив, що без індивідуалізації шкоди позов перетворюється на вимогу компенсації за сам факт війни, що суперечить принципам цивільного судочинства.
Протирічливі дані
У ЗМІ та соціальних мережах рішення суду було інтерпретовано як відмову українських судів захищати жертв війни. Однак юридичний аналіз показує, що суд не заперечує факт страждань позивачки, а лише встановлює стандарти доказування. З одного боку, громадськість сприймає відмову як несправедливість, з іншого — суди формують практику, орієнтовану на майбутні міжнародні механізми репарацій, де знадобляться документальні підтвердження шкоди. Ця двоякість створює напругу між емоційним сприйняттям та юридичною реальністю.
Стандарти доказування та міжнародна перспектива
Рішення Верховного Суду формує єдину судову практику, спрямовану на запобігання масовим позовам без індивідуальної оцінки шкоди. Без вимоги індивідуалізації суди були б завалені мільйонами ідентичних заяв, які неможливо якісно розглянути. Крім того, українські суди орієнтуються на практику Європейського суду з прав людини, де компенсація присуджується лише за наявності конкретних доказів порушень прав конкретних осіб. Це створює основу для майбутніх міжнародних репарацій, де знадобляться нехиткі докази, а не емоційні декларації.
Рекомендації для постраждалих
Відмова у цій справі не закриває шлях до компенсацій, але вказує на необхідність збору персональної доказової бази. Для успішного позову потрібні медичні висновки про психологічну шкоду (ПТСР, депресія), документи про втрату майна, свідчення конкретних обстрілів, чеки на лікування та довідки про втрату доходів. Також рекомендується фіксувати шкоду в міжнародному Реєстрі шкоди при Раді Європи, який використовує адаптовані процедури для масових категорій постраждалих. Ці заходи допоможуть створити якісну доказову базу для майбутніх механізмів компенсації.
