18 листопада 2026 року в Україні починається один із найдовших і найбагатших періодів народного календаря — сім тижнів зимових свят, вечорниць та колядок, які в народній традиції об'єднує сталий вираз «від Романа до Йордана». Цикл завершиться 6 січня 2027 року на Водохреща (Йордан). Саме 18 листопада церква вшановує пам'ять мучеників Платона і Романа, а в народній свідомості цей день став символічним стартом підготовки до зимових урочистостей. Як повідомляє видання Styler, після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новий календар більшість звичних дат змістилася на 13 днів: Романа тепер відзначають не 1 грудня, а 18 листопада, Різдво — 25 грудня, а Йордан — 6 січня.

Різдвяний піст та старт святкового циклу

Важливо зазначити, що підготовка до зимових свят фактично почалася ще 15 листопада, коли розпочався Різдвяний піст, відомий у народі під назвою «Пилипівка». Таким чином, до моменту дня святого Романа віряни вже перебували у першій третині посту. За даними Релігійно-інформаційної служби України, святий Роман Кесарійський був дияконом з Палестини, який жив на початку IV століття. Під час переслідувань християн він перебував в Антіохії, де продовжував проповідувати та підтримувати вірян, за що зазнав гонінь і загинув. В українському народному календарі Романа вважали передвісником зими: предки уважно спостерігали за погодою цього дня, намагаючись передбачити характер прийдешніх місяців. Існувала приказка «Святий Роман покаже зиму вам», а молитвам святому приписували здатність допомагати у господарських справах і приносити добробут. Тому день починали з відвідин церкви, а вже потім бралися до повсякденних турбот.

Введення, Катерини та Андріївські вечорниці

Уже за кілька днів після дня Романа настає Введення — одне з найбільших богородичних свят, присвячене події, коли за церковним переказом трирічну Марію привели до Єрусалимського храму. У народній традиції Введення сприймали як остаточний перехід від осені до зими. Особливу увагу цього дня приділяли першому гостю в домі: вірили, що він визначає добробут родини на весь наступний рік. Свято особливо любили незамужні дівчата, які збиралися на вечорниці, ворожили на долю та зрізали гілочки вишні, ставлячи їх у воду. Якщо гілочка розцвітала до Різдва, це вважали доброю приметою майбутнього заміжжя. За Введенням слідують Катерини та Андріївські вечорниці — одне з найвеселіших молодіжних свят циклу. Головною забавою було «кусання калити»: круглий обрядовий корж підвішували до стелі, хлопці намагалися відкусити шматок, а інші учасники смішили та відволікали їх. Дівчата в цей час ворожили на суджених.

Груднева низка: від Наума до Миколая

Далі зимовий цикл продовжується низкою грудневих свят. Святого Наума в народній традиції шанували як покровителя навчання і розуму; колись саме цього дня дітей нерідко віддавали до школи, вірячи, що навчання буде успішним. Звідси приказка «Пророк Наум наведе на ум». Великомученицю Варвару особливо шанували жінки: в окремих регіонах цього дня уникали важкої домашньої роботи, хоча рукоділля залишалося допустимим. Варвару також вважали передвісницею зимових морозів. За нею слідує день преподобного Сави Освяченого. У народному календарі Варвара, Сава і Миколай утворювали своєрідну «трійцю» зимових свят, з якими пов'язували прихід снігу, морозів та справжньої зими. Кульмінацією грудневої частини циклу стає Різдво — 25 грудня за новим календарем. Уночі перед святом святий Миколай за традицією залишає дітям подарунки під подушками або у спеціально підготовлених черевичках; його образ нерозривно пов'язаний із милосердям та добрими справами. У деяких сім'ях до свята випікають медові пряники — миколайчики.

Завершення циклу: Ганна, Спиридон, Маланка та Йордан

Після Різдва зимовий цикл продовжується святом Зачаття Пресвятої Богородиці праведною Ганною. У колишні часи цього дня спостерігали за журавлями і за погодою намагалися визначити, якою буде решта зими. До святої Ганни зверталися з молитвами про сім'ю та дітей. Далі йде Спиридон, відомий у народі як «Спиридон Сонцеворот»: у традиційних віруваннях його пов'язували з поворотом сонця на літо та збільшенням світлового дня. Ця символіка успадкована зі старого календаря, коли свято припадало на початок січня. Завершують цикл Маланка і Василь — дні, коли вулицями ходять колядники та щедрівники, а родини збираються за святковим столом. Фінальною точкою семи тижнів стає 6 січня — Йордан, Вокресіння Господнє, після якого зимовий святковий період офіційно завершується.

Що змінилося після переходу на новий календар

Перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новий календар став ключовою зміною для зимового святкового циклу. Усі основні дати змістилися на 13 днів: якщо раніше Різдво відзначали 7 січня, а Водохреща — 19 січня, то тепер ці свята припадають на 25 грудня і 6 січня відповідно. День святого Романа, що відкриває цикл, перенесено з 1 грудня на 18 листопада. Різдвяний піст (Пилипівка) тепер починається 15 листопада, а не 28 листопада за старим календарем. Для вірян і для тих, хто дотримується народних традицій, це означає, що підготовка до зимових свят, вечорниці, колядування та сімейні застілля тепер розгортаються в більш ранні календарні терміни, що збігається з початком стійких холодів і робить зв'язок святкового циклу з природними циклами ще більш очевидним.