У середині 1990-х років Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) зіткнулася з критичною необхідністю модернізації своїх засобів протиповітряної оборони. У умовах зростання військових викликів кінця XX століття Пекін прийняв стратегічне рішення про закупівлю передових зенітно-ракетних комплексів малої дальності в Росії. Вибір впав на систему «Тор-М1», яку виробляв Іжевський кузовний електромеханічний завод (нині входить до складу корпорації «Алмаз-Антей»). Ця угода стала початком десятирічного шляху технологічної адаптації, який зрештою призвів до створення власного китайського аналога — HQ-17.

Російські поставки та тактичні успіхи

Згідно з відкритими даними, у 1996 році Китай офіційно замовив у Росії 14 комплексів «Тор-М1». Перші бойові машини були поставлені у 1997 році. Система продемонструвала видатні тактичні та технічні характеристики під час спільних навчань з іншими підрозділами ППО. Успішна експлуатація призвела до того, що у 1999 році китайська армія замовила ще одну партію. Загалом з 1997 по 2001 рік Росія поставила Китаю 35 систем «Тор-М1» та відповідні керовані ракети. Ці комплекси стали основою для захисту танкових колон, механізованої піхоти та важливих урядових об'єктів.

Китайська стратегія: від копіювання до модернізації

У роки бурхливого економічного розвитку Китай дотримувався стратегії, за якою країна спочатку намагалася скопіювати іноземні технології, а потім, за можливості, покращити їхні характеристики. Аналогічна історія розгорнулася і з ЗРК «Тор-М1». На початку 2000-х років китайські конструктори озброєння почали розробку нової системи малої дальності на основі російської бойової машини. Визначні інженери Китайської корпорації аерокосмічної науки та промисловості (CASIC) ретельно досліджували механічну основу, систему вертикального запуску, алгоритми виявлення цілей та загальне програмне забезпечення російської системи.

Технічні вдосконалення та створення HQ-17

Дослідження та розробки Китаєм системи протиповітряної оборони ближнього радіусу дії тривали приблизно 10 років і були завершені у 2015 році, коли країна офіційно оголосила про завершення розробки системи HQ-17 (також відомої як Hongqi-17 або Red Flag-17). Китайські експерти заявили, що причиною початку робіт над новою зброєю стали труднощі у нічних бойових діях. Вони стверджували, що система «Тор-М1» не мала вбудованого приладу нічного бачення, що спонукало китайських військових прийняти рішення про повну модернізацію своєї російської системи ППО. Новий комплекс зовні досить схожий на російський «Тор-М1», однак, за словами китайської сторони, вони «значно покращили можливості системи».

Експортний потенціал та нові платформи

Згодом була розроблена та орієнтована на експорт колісна версія цієї системи ППО, яка вперше була представлена на авіашоу в Чжухаї у 2018 році. Ця подія привернула увагу багатьох міжнародних замовників і підтвердила, що Китай успішно скопіював російську систему Тор-М1. Крім того, китайська сторона розробила власне високомобільне гусеничне шасі для системи HQ-17, що відрізняє її від оригінальної російської версії. Ці покращення дозволили Китаю не лише забезпечити власну оборону, але й вийти на світовий ринок озброєнь з конкурентоспроможним продуктом.

Суперечливі дані

Існують розбіжності в оцінках ступеня залежності китайської системи HQ-17 від російського «Тор-М1». З одного боку, китайські джерела підкреслюють значні покращення та власні розробки, особливо в галузі нічного бачення та програмного забезпечення. З іншого боку, західні аналітики вказують на зовнішню схожість та технологічну спадковість, що дозволяє говорити про глибоке копіювання. Також немає єдиної думки щодо того, наскільки суттєвими були покращення в галузі виявлення цілей та управління вогнем. Ці суперечності відображають складність оцінки технологічного прогресу у закритих військових проектах.