У Лондоні, на тлі знаменитих дверей №10 за адресою Даунінг-стріт, 10, у серпні 2026 року сформувалася нова геополітична реальність. Європейські лідери, включаючи президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Фрідріха Мерца та прем'єр-міністра Великої Британії Кевіна Холланда, у присутності президента України Володимира Зеленського, демонструють єдність, однак за лаштунками триває напружена дипломатична робота. Прагнучи уникнути маргіналізації в процесі врегулювання українського конфлікту, Франція, Німеччина та Велика Британія розробляють власну рамкову програму переговорів. Цей крок продиктований побоюваннями, що адміністрація Дональда Трампа може провести мирні домовленості з Росією без активного участі Європи, залишивши континент у ролі спостерігача за власними долями.

Стратегія «Європа-3»: Спроба зберегти суверенітет у переговорах

Згідно з даними, отриманими від європейських чиновників, Париж та Берлін взяли на себе провідну роль у формуванні єдиної позиції, тоді як Лондон бере участь у процесі з обережністю, зважуючи свої стосунки з Вашингтоном. Дипломати підкреслюють, що врегулювання війни та визначення майбутнього формату стосунків з Російською Федерацією є екзистенційними питаннями безпеки для Старого Світу. Європа більше не може дозволити собі повністю покладатися на Сполучені Штати, партнера, чия політика у 2026 році вважається все більш непередбачуваною. Хоча європейські лідери визнають, що будь-які переговори з Москвою відбудуться за посередництва США, вони домагаються жорстких гарантій: мирна угода не може бути підписана без вето або участі європейських делегацій.

Криза дипломатичного представництва України в США

Паралельно з європейською дипломатією, Україна стикається з серйозним кадровим кризою у Вашингтоні. Президент Володимир Зеленський відчуває труднощі з пошуком кандидата на посаду посла в США, який мав би достатній авторитет та досвід. Після звільнення попередниці, Ольги Стефанішин, 3 серпня 2026 року, посада залишилася вакантною. Зеленський запропонував цю посаду Юлії Свириденко, колишній прем'єр-міністр, але вона відхилила пропозицію. Експерти відзначають, що потенційні кандидати бояться зайняти цей пост, оскільки не впевнені в рівні довіри з боку нової адміністрації США та не хочуть стати «заложниками» складної політичної ситуації.

Військовий дефіцит та критична зима 2026 року

Пустуюча посада посла стає особливо критичною на тлі скорочення військової допомоги. Президент Зеленський заявив, що кількість зенітних ракет, поставлених союзниками, скоротилася приблизно на дві третини порівняно з 2025 роком. У умовах, коли Росія подвоїла темпи запуску балістичних ракет, Україна опинилася в вразливому положенні. Зеленський вказав на жорстку арифметику виживання: якщо Вашингтон продасть Києву кількість ракет, еквівалентну 5% від його поточних запасів, Україна зможе пережити зиму. Якщо ж ця цифра досягне 10%, Київ зможе перехоплювати всі балістичні ракети. Таким чином, майбутній посол нестиме відповідальність за лобіювання в Конгресі та вирішення питань, пов'язаних з ліцензуванням виробництва ракет Patriot.

Внутрішня політична турбулентність та затримки призначень

Пошук нового посла ускладнюється внутрішньою політичною обстановкою в Києві. Нещодавні перестановки в уряді, включаючи звільнення міністра оборони Михайла Федорова у липні, викликали протести та критику. Опозиційний депутат Ярослав Юрчишин припустив, що Зеленський може навмисно відкласти призначення нового посла до завершення проміжних виборів у США. Це дасть Києву більше часу для оцінки політичної ситуації у Вашингтоні та вибору кандидата, який зможе ефективно працювати в новій конфігурації влади. Однак така стратегія несе ризики, оскільки затягує процес отримання критично важливої військової підтримки.

Протирічливі дані

Існують розбіжності в оцінках перспектив участі Європи в переговорах. З одного боку, європейські дипломати заявляють про готовність до «автономної» позиції та розробки власних сценаріїв. З іншого боку, аналітики відзначають, що без прямої підтримки США будь-яка європейська ініціатива може бути заблокована Росією, яка традиційно розглядає США як основного переговорного партнера. Крім того, тоді як офіційні особи говорять про єдність «Європи-3», джерела в Лондоні вказують на те, що Велика Британія може зайняти більш прагматичну позицію, схильну до вимог Вашингтона, що створює ризик розколу в європейській коаліції.