Ситуація на фронті для російської армії вступає у фазу критичного дисбалансу. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, втрати особового складу російської армії у липні 2026 року досягли пікових значень, які вже не можуть бути компенсовані поточними темпами контрактної служби. Заступник начальника ГУР Вадим Скібіцький у інтерв'ю РБК-Україна підтвердив, що у липні окупанти не досчиталися не менше 40 тисяч убитими та пораненими, що перевищує місячний набір контрактників, який склав близько 39 тисяч осіб.

Математика втрат: червень і липень 2026 року

Статистика, озвучена українською розвідкою, демонструє тривожну динаміку для командування ЗС РФ. У червні загальні втрати противника склали приблизно 39 тисяч осіб, з яких близько 60 відсотків — це убиті та зниклі безвісти. Це означає, що понад 23 тисячі осіб було втрачено безповоротно за один місяць. У липні ситуація погіршилася: втрати зросли до 40 тисяч осіб. При цьому, незважаючи на активну роботу Міноборони РФ щодо набору, у червні було підписано 36 тисяч контрактів, а у липні — близько 39 тисяч. Таким чином, Росія фактично воює на скорочення, спалюючи резерви швидше, ніж встигає їх поповнювати.

Стабільність чисельності угруповання та приховані резерви

Незважаючи на колосальні втрати, загальна чисельність російського угруповання на фронті залишається практично незмінною. Скібіцький уточнив, що на даний момент проти України задіяно 670 тисяч осіб бойового компонента та ще 65 тисяч особового складу в оперативному резерві. Стабільність цих цифр на фоні таких втрат свідчить про те, що Москва продовжує перекидати резерви з інших напрямків або використовує приховані механізми мобілізації, щоб утримувати щільність військ на лінії фронту. Це свідчить про те, що Росія поки не вичерпала свої людські ресурси, але ціна утримання фронту стає все вищою.

Суперечливі дані

Важливо відзначити розбіжність у оцінках між українською розвідкою та російськими джерелами. Тоді як ГУР називає втрати у 40 тисяч осіб за липень, російські офіційні структури традиційно занижують ці цифри, часто обмежуючись повідомленнями про «поодинокі» втрати або не розкриваючи їх зовсім. Крім того, дані про набір контрактників (39 тисяч у липні) базуються на оцінках розвідки, тоді як у Росії часто фігурують інші цифри, пов'язані з «добровольцями» та мобілізованими, які не завжди потрапляють у офіційну статистику Міноборони. Це створює інформаційний вакуум, де реальна картина людських жертв залишається предметом суперечок.

Плани Кремля: загроза НАТО до 2030 року

Окрім поточної тактичної ситуації, українська розвідка попереджає про стратегічні наміри Москви. Вадим Скібіцький заявив, що Володимир Путін може віддати наказ про вторгнення на територію країн НАТО у найближчі кілька років. Згідно з даними ГУР, Росія готує військову доктрину та плани для конфлікту з Альянсом, розраховуючи на реалізацію цих сценаріїв до 2030 року. НАТО, у свою чергу, враховує цю загрозу та посилює оборону східного флангу. Це підтверджує, що для Кремля війна з Україною є лише етапом підготовки до більш масштабного протистояння.

Ризик нової хвилі мобілізації

У контексті майбутніх виборів до Державної Думи, українська розвідка не виключає нової хвилі мобілізації в Росії. Скібіцький відзначив, що прихована мобілізація в нинішніх умовах практично неможлива через високу інформованість суспільства, однак Москва вже готова до відкритого призову. Юридична база для цього була створена указом Путіна ще у 2022 році, що дозволяє Кремлю в будь-який момент активувати механізми масового призову, щоб компенсувати зростаючий дефіцит особового складу на фронті.