Російські виробники друкованих плат (ДП) направили до Мінекономрозвитку колективний лист із проханням пом'якшити вимоги до локалізації продукції. Документ, підготовлений АНО «Консорціум друкованих плат» — об'єднанням, до якого входять Yadro, GS Group, «Резоніт» та «Технотек», — адресовано генеральному директору ФГБУ ВНІІР Магомету Курбанову та директору департаменту радіоелектронної промисловості Мінекономрозвитку Юрію Плясунову. У листі, на який посилається «Комерсант», виробники вказують на системну нестачу вітчизняних матеріалів і попереджають, що обов'язковий перехід на російську сировину може порушити строки виробництва в піковий для галузі четвертий квартал, а вартість комплектуючих зросте у два-вісім разів.

Логістичні збої та срыви відвантажень

За даними консорціуму, затримки постачання сировини зумовлені санкційними обмеженнями, які порушили звичні логістичні ланцюги. У галузі вже фіксуються конкретні прецеденти: «срыви відвантажень і погіршення стосунків із замовниками», — як формулюють самі виробники. Представник компанії Fplus, що спеціалізується на виробництві електроніки, підтвердив, що на четвертий квартал традиційно припадає пік випуску друкованих плат, і дефіцит сировини в цей період здатний призвести до каскадного срыву строків по всьому ланцюгу постачання. Для виробництва однієї плати необхідні основа та підкладки з діелектриків, мідна фольга, хімія для осадження міді та ряд інших компонентів, і навіть нестача одного з них зупиняє конвеєр.

Що пропонують виробники: бали замість обов'язку

АНО КПП пропонує Мінекономрозвитку виключити з нових вимог постанови уряду №719 обов'язкове використання російських матеріалів при виробництві друкованих плат. Постанова №719 вводить бальну систему, за якою компанії отримують бали за застосування локальних комплектуючих та технологічних процесів; набраний бал необхідний для внесення продукції до реєстру вітчизняної радіоелектронної продукції Мінекономрозвитку. Чинна редакція проєкту передбачає нарахування балів саме за використані матеріали та сировину. Консорціум пропонує на перехідний період — до появи «принаймні трьох-п'яти постачальників сировини за кожну критичну позицію» — нараховувати за застосування вітчизняних матеріалів не обов'язкові, а додаткові бали. Це, за задумом авторів листа, дозволить не ламати виробничі плани, але водночас стимулювати розвиток локальної бази постачальників.

Якість та походження «вітчизняних» матеріалів

Генеральний директор АНО КПП Ольга Кожуховська в коментарі «Комерсанту» підкреслила, що понад 40 % вартості друкованої плати становлять саме матеріали, причому вибір конкретної сировини часто визначає замовник партії. Кожуховська також вказала на серйозні проблеми з якістю: значна частина матеріалів, що позиціонуються як вітчизняні, фактично базується на імпортній сировині та напівфабрикатах. Більше того, за результатами незалежних випробувань фіксуються прецеденти невідповідності заявлених параметрів сировини фактичним. Постачальники, які допустили такі відхилення, вже внесені до реєстру недобросовісних постачальників. Представник Fplus додав, що російські аналоги за співвідношенням ціни та якості поки не відповідають сучасним стандартам, а китайські плати та сировина залишаються дешевшими за російські на 40–60 %.

Протирічливі дані

У джерелах розходяться оцінки масштабу подорожчання. У листі консорціуму та в матеріалах «Комерсанта» йдеться про зростання вартості матеріалів у два-вісім разів при переході на вітчизняну сировину. Водночас в іншому сюжеті «Комерсанта» (матеріал про можливе подорожчання російської електроніки на 15–30 %) та в оцінці представника Fplus китайські аналоги названі лише на 40–60 % дешевшими за російські. Різниця в цифрах пояснюється тим, що діапазон «2–8 разів» стосується конкретних критичних позицій сировини, де локальних постачальників практично немає, тоді як 40–60 % — це усереднена оцінка за сукупністю компонентів. Водночас для кінцевого споживача кінцева націнка на готову електроніку, за оцінками галузі, може становити від 15 до 30 %, що робить питання локалізації сировини не лише виробничою, а й ціновою проблемою.

Контекст: чому питання загострилося саме зараз

Обговорення вимог до локалізації друкованих плат відбувається на тлі загального посилення регуляторної політики в радіоелектронній галузі. Постанова №719 стала одним із ключових інструментів стимулювання імпортозаміщення: без включення до реєстру вітчизняної продукції компанії втрачають доступ до ряду держзамовлень та преференцій. Однак, як показують листи виробників, механічне нарахування балів за «локальність» без урахування реальних можливостей сировинної бази створює ризик, що формальна відповідність вимогам буде досягатися за рахунок погіршення характеристик продукції або зростання її вартості. Для галузі, що перебуває в піковому виробничому циклі, це означає пряму загрозу конкурентоспроможності на внутрішньому ринку та срыв зобов'язань перед замовниками.