Спільне дослідження китайських університетів та Сейсмологічного управління Китаю виявило аномальну картину під одним із ядерних полігонів Північної Кореї: підземні вибухи, проведені КНДР, могли активувати давні тектонічні розломи, які продовжують зміщуватися та генерувати сейсмічну активність майже дев'ять років після останнього випробування. За наявними даними, Північна Корея провела щонайменше шість масштабних підземних ядерних вибухів, причому останнє й найпотужніше з них відбулося у вересні 2017 року з оцінкою потужності від 100 до 250 кілотонн у тротиловому еквіваленті — це щонайменше в десять разів перевищує енергію бомби, скинутої на Хіросіму.
Що показали сейсмологи
Ключовий висновок роботи полягає в тому, що сейсмічна активність у районі полігона (у джерелах згадується гора Мантап, де, за оцінками, зафіксовано близько 1400 пов'язаних із випробуваннями струсів) з часом не ослабшує, а, навпаки, розширюється. Це принципово відрізняє ситуацію від типової поведінки афтершоків: після потужного вибуху земна кора зазвичай «заспокоюється», а залишкові струси швидко затухають поблизу епіцентра. У випадку КНДР, навпаки, спостерігається стійке продовження та навіть просторове розростання сейсмічної активності, що свідчить про інший механізм її виникнення.
Відмінність від полігонів США та СРСР
Для порівняння дослідники надали досвід підземних випробувань часів Холодної війни в США (полігон у Неваді) та в СРСР (Семипалатинськ). Там вибухи також спричиняли афтершоки — так званий слідчий «стрес» для земної кори, — однак ці струси тривали лише кілька днів або тижнів і потім швидко затихали поблизу епіцентра. Контраст із корейським випадком, де активність зберігається роками й не зменшується, вчені вважають головним доказом того, що в КНДР спрацював не просто локальний «відгук» породи на вибух, а глибший тектонічний процес.
Тектонічні розломи як причина
За поясненням авторів дослідження, потужний підземний вибух 2017 року (а також попередні випробування) активував старі тектонічні розломи, які після цього продовжують поступово зміщуватися. Саме це повільне зміщення порід, а не безпосередня наслідок вибуху, підтримує фонову сейсмічну активність у районі полігона. Таким чином, ядерні випробування виступили своєрідним «спусковим механізмом», що розбудив тектонічні структури, які до цього перебували в відносно спокійному стані.
Проблема для режиму нерозповсюдження
Описана динаміка створює серйозну практичну проблему для дотримання та контролю за Договором про всеосячне заборону ядерних випробувань (ДВЗЯІ). Оскільки підземні струси фіксуються майже дев'ять років після останнього відомого вибуху, міжнародним спостерігачам стає дедалі складніше відрізнити природні тектонічні землетруси від можливих таємних підземних ядерних випробувань. Фонове «сейсмічне завадження», породжене самими ж випробуваннями КНДР, фактично ускладнює верифікацію та знижує чутливість моніторингових систем у цьому регіоні.
