Сучасні автомобілісти звикли до того, що чашка смачної кави під час довгої подорожі доступна за лічені хвилини на будь-якому заправному комплексі. Проте нашим предкам у XVII столітті про такий сервіс доводилося лише мріяти. РБК-Україна разом із мережею UPG вирішили пофантазувати та уявити, як виглядали б кавові перерви видатних історичних постатей, якби сучасні стандарти з'явилися на кілька століть раніше.
Кавова дипломатія гетьмана Богдана Хмельницького
У часи Богдана Хмельницького до його резиденції в Чигирині постійно приїжджали іноземні посли з дипломатичними місіями. Гетьман неабияк любив кавовий напій і завжди частував ним гостей, проте для європейців той гіркий турецький напій був справжньою екзотикою. Дегустація перетворювалася на іспит з етикету, адже дипломатам доводилося через силу допивати частування до дна, щоб не образити господаря.
Якби на шляху до Чигирина вже працював сучасний комплекс UPG, дипломатична традиція мала б набагато приємніший смак. Після виснажливої подорожі посли могли б перевести дих, пообідати свіжими стравами у VIVO café та зібратися з думками перед переговорами. Замість гіркого турецького варіанта вони смакували б м'яким лате чи флет-вайт, а гетьман тримав би фокус завдяки насиченому допіо.
Кам'янецькі кав'ярні та паркінг для коней
Якщо шукати витоки української кавоманії, дорога неминуче приведе до Кам'янця-Подільського. Наприкінці XVII століття за часів османського панування тут з'явилися перші в Україні кав'ярні, і за кілька років їх налічувалося щонайменше десять. У цю інфраструктуру ідеально вписався б комплекс UPG, де заправляли б не автівки, а коней.
Османські вершники залишали б скакунів на просторому паркінгу, де на тварин чекало пальне найвищого стандарту — відбірний овес та духмяне сіно. Поки тварини відпочивали, гості заходили б по каву, отримуючи за хвилини еспресо макіато чи американо з молоком у форматі із собою замість тривалого варіння на піску.
Ділові сніданки Патрика Гордона у Києві
До української столиці традиція ділових кавувань прийшла у 1678 році разом із комендантом Києва Патриком Гордоном. На нарадах він незмінно частував гостей міцною кавою без цукру, і урядовці звикли до цього правила. Поява на в'їзді до Києва комплексу UPG дозволила б чиновникам обирати напої до смаку, а сам Гордон, імовірно, обирав би ніжне капучино.
Значення та спадщина кавових традицій
Існує популярний міф, ніби українець Юрій-Франц Кульчицький навчив Європу пити каву після облоги Відня 1683 року. Сьогодні кавова культура України пройшла довгий шлях і стала невіддільною частиною життя мандрівників, об'єднуючи прагнення до комфорту крізь століття.
