9 серпня 2026 року Європейська комісія офіційно завершила критично важливий етап розробки плану розгортання суверенної супутникової групи зв'язку IRIS². Проект, який спочатку задумувався як відповідь на технологічну залежність від зовнішніх гравців, перейшов у фазу повномасштабного будівництва. Підсумком переговорів, розпочатих у січні 2026 року, стало підписання остаточної угоди між ключовими європейськими виробниками, Європейським космічним агентством (ESA) та приватними інвесторами.
Збільшення групи та нові цілі
Одним із головних результатів переговорів стало суттєве змінення архітектури системи. Партнери домовилися про виробництво та постачання супутників у кількості, що перевищує початкові прогнози. Замість запланованих раніше 290 апаратів, група IRIS² складатиметься з 348 супутників. Це збільшення на 66 одиниць спрямоване на підвищення надійності та покриття зон, які раніше залишалися «сліпими».
У ESA пояснили, що додаткові супутники критично важливі для зміцнення оборонного потенціалу та безпеки. За оцінками агентства, таке посилення дозволить розширити можливості урядів щодо забезпечення безпеки на 60% у межах Європейського Союзу та на 54% у глобальному масштабі. Система відіграватиме ключову роль у підтримці критично важливих місій під час криз, забезпечуючи зв'язок там, де наземна інфраструктура знищена або недоступна.
Стратегія проти Starlink: якість проти кількості
У контексті глобального ринку супутникового інтернету, де домінує група SpaceX Starlink із її більш ніж 10 000 апаратів, IRIS² може здатися скромною. Однак експерти підкреслюють принципову різницю в задачах. Якщо Starlink спочатку створювалася як масова комерційна широкополосна мережа для цивільного населення, то IRIS² — це інструмент державного суверенітету.
Основними користувачами системи стануть державні установи країн ЄС, а також Норвегії та Ісландії. Сфера застосування включає реагування на надзвичайні ситуації, надання гуманітарної допомоги, прикордонний контроль та захист критичної інфраструктури. Водночас, у довгостроковій перспективі доступ до мережі буде відкрито і для підприємств, а також приватних осіб у віддалених регіонах, де традиційні провайдери не можуть забезпечити надійне з'єднання.
Хронологія запуску та інвестиції
Угода також зафіксувала цільову вартість проекту та обсяг інвестицій від приватних інвесторів, що знімає питання щодо фінансування на найближчі роки. Згідно з затвердженим графіком, перші супутники у складі групи планують запустити на орбіту у 2029 році. Надання послуг користувачам розпочнеться в тому ж році, що дозволить Європі до кінця десятиліття мати повністю функціонуючу власну мережу зв'язку, незалежну від американських чи китайських аналогів.
