Останні геополітичні, енергетичні та логістичні зміни чинять все більший тиск на Європейський союз (ЄС). На цьому тлі ЄС вступає в період глибокої стратегічної перебудови, спрямованої на забезпечення більшої самовизначеності та ініціативності у світі, що стає все більш непередбачуваним.

Протягом десятиліть Європа отримувала величезну вигоду від відносно стабільної міжнародної обстановки. Відкрита торгівля надає підприємствам доступ до світових ринків і сировинних матеріалів; енергію можна закупати у зовнішніх постачальників за конкурентоспроможними цінами. У сфері безпеки європейські країни можуть покладатися на Організацію Північноатлантичного договору (НАТО) та військовий потенціал Сполучених Штатів.

Оборонна перебудова та план Readiness 2030

Оборонна сфера найкраще демонструє цей зрух. ЄС реалізує Європейський план готовності оборони до 2030 року (Readiness 2030), метою якого є мобілізація приблизно 800 мільярдів євро на оборону. З цієї суми програма «Безпека для Європи» (SAFE) надає державам-членам до 150 мільярдів євро у вигляді кредитів для інвестицій у пріоритетні можливості, такі як протиповітряна оборона, ракети, безпілотні літальні апарати та кібербезпека.

Примітним є не лише масштаб фінансування. ЄС хоче перетворити інвестиції в оборону на рушійну силу розвитку власних виробничих можливостей Європи, роблячи акцент на спільних закупівлях, стандартизації та розширенні виробничих потужностей.

Енергетичний сектор та нові ланцюжки постачання

Аналогічна динаміка спостерігається і в енергетичному секторі. Газова криза після військової кампанії Росії в Україні стала яскравим нагадуванням про те, що торговельні відносини можуть швидко перетворитися на питання безпеки. З приблизно 45% від загального обсягу імпорту газу у 2021 році, частка російського газу в імпорті ЄС впала до 12% до 2025 року.

Суперечливі дані

Попри прагнення до незалежності, виникають серйозні суперечки щодо потенційної заміни старих залежностей новими. До 2025 року Норвегія постачає близько 31% газу, США — 26%, а експерти попереджають про ризики створення нових монополій у сфері критичної сировини.